Пецька патріархія

Пецька патріархія (серб. Пећка патријаршија) — автокефальна Православна церква з центром у місті Печ, існувала з 13461463, потім повторно 15571766. Розглядається як період Сербської православної церкви.

Пецька патріархія

Patriarchate of Peć 09 2010 1.jpg
Дата заснування 1346
Дата ліквідації 1766
Центр Печ, Сербське князівство
Основна юрисдикція Flag of the Serbian Empire, reconstruction.svg Сербська імперія, Royal banner of Branković family.svg Земля Бранковича, Supposed Flag of the House of Crnojevic.svg Сербська деспотовина і Османська імперія
Літургічна мова Церковнослов’янська мова
Церковний календар Юліанський

ІсторіяРедагувати

Перший патріархатРедагувати

Перша незалежна сербська церква заснована у 1219 р Саввою І Сербським. Він спочатку був архієпископом Жичським, потім Печським.

Стефан Душан, під час громадянської війни у Візантії у 1346, оголосив себе імператором сербів і при підтримці Тирновської патріархії підняв рівень підопічної йому Печської архієпіскопії до патріархату, оголосивши першим патріархом Іоаникія ІІ.

Після завоювання Смедерево у 1459 та підпорядкування Сербії Османській імперії, патріархат був ліквідований, приходи Печського патріархату передані під керівництво Охрідської архієпіскопії.

Другий патріархатРедагувати

 
Кордони Печського патріархату у XVI—XVII ст.

Лише через 100 років, брати Соколовичі — Макарій та Мехмед-паша — змогли добитися відновлення Печського патріархату.

Турки, даючи дозвіл на відновлення патріархату у 1557 намагалися таким чином змісцити владу султана в сербських землях, у першу чергу у прикордонні з католицькими підданими Австрійської імперії.

Печський патріарх Арсеній ІІІ Черноєвич (правив 1674—1690) під час Великої турецької війни активно підтримував Австрію і навіть погрожував відлученням від церкви православних, що співчували туркам[1]. Після успішних дій турок у 1690, тисячі косівських сербів на чолі зі своїм Патріархом переселилися до Угорщини, де була заснована Карловацька митрополія[2].

Велике переселення сербів у 1690 значно послабило незалежність Печського патріархату. У результаті, в рамках політики елінізації, що проводила Османська імперія, у 1766 Печський патріархат був знову ліквідований[3], а сербські приходи були передані під керівництво Константинопольського патріархату[4]. Призначенням єпископів у сербські землі тепер займалися фанаріоти[5].

КордониРедагувати

Територія, що знаходилася під юрисдикцією Печського патріархату охоплювала Моравську Сербію, Банат та Трансільванію.

До складу єпархії включені західно-болгарські землі, у тому числі на ті, ще сьогодні знаходяться Кюстендил, Самоков, Рильський монастир[6], Мехомія та Банско. Патріархат також контролював землі сучасного Косова та Сучасної Македонії.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Радослав М. Грујић: «Православна српска црква»

ПосиланняРедагувати