Вікіпедія

Петру (молдовський господар)

Не плутати з Петру I.

Петру I (рум. Petru I) — гіпотетичний правитель Молдавського князівства наприкінці 1367 — у липні 1368 років.

Петру I
рум. Petru I
Господар Молдавії
1367 — липень 1368
Попередник: Богдан I
Наступник: Лацько
 
Народження: невідомо
Смерть: 1368
Країна: Молдовське князівство
Батько: Стефан Богдановичd

Історіографія

ред.

Деякі історики, як-от Константин Резакевич та Йоан Аурел Поп, вважають, що Петру був сином Стефана — старшого сина господаря Богдана I[1][2][3][4]. Константин Резакевич у книжці «Критична хронологія правителів Волощини та Молдови, 1324—1881» (рум. Cronologia critică a domnilor din Țara Românească și Moldova a. 1324 - 1881) писав[5]:

  Першим правителем із таким іменем був не той, кого історики називають «першим» і відомий як син Маргарити (Мушати), а його двоюрідний брат, син Стефана, старшого сина Богдана І. Через його коротке правління трохи більш як пів року його несправедливо виключили з числа молдавських господарів  
Оригінальний текст (рум.)
Primul domn cu acest nume nu a fost cel numit „întâiul” de către istorici și cunoscut ca fiu al Margaretei (Mușata), ci un văr al său, fiul lui Ștefan, feciorul cel mare al lui Bogdan I. Scurta sa domnie de ceva mai mult de jumătate de an l-a exclus pe nedrept din lista domnilor Moldovei

Інші історики, як-от Юліуш Демель, вважають, що Петру був сином воєводи Костя, одруженого з дочкою Богдана I[6]. Відповідно до другої гіпотези, у 1367—1368 роках в Молдавському князівстві могло не бути жодного фактичного правителя.

У новітніх дослідженнях Петру називається Петру I, а в традиційній історіографії під таким ім'ям зазвичай розуміють пізнішого правителя Петру II.

Життєпис

ред.

Згідно з версією Константина Резакевич та Йоана Аурела Попа, оскільки старший син Богдана I та законний наступник престолу Молдавії воєвода Стефан помер у 1358 році, Петру став одним із наступників престолу. Після смерті Богдана I у 1367 році за право на престол почався конфлікт між Стефаном, старшим сином покійного воєводи Стефана, та Петру, його другим сином. Кандидатура Петру була підтримана більшістю молдовської знаті. В таких умовах Стефан вирушив до двору польського короля Казимира III Великого просити допомоги в обмін на визнання васалітету[7].

30 червня 1368 року Стефан разом із військом у складі вояків із Кракова, Сандомира та Червоної Русі вступив у бій із військом Петру в Плонінському лісі, проте зазнав поразки. Причиною поразки є те, що на дорозі, по якій ішло військо Стефана, було повалено дерева, що завадило просуванню. Окрім того, частина вояків Стефана у ході битви перейшли на бік Петру[7].

Анонімний польський хроніст так пише про похід Стефана[2]:

  Але ця експедиція була невдалою. Петру знав, як поляків знищити, і залишився князем у Молдавії, [і] потім помирився з братом своїм. Протягом цього часу він правив східною частиною або Бессарабією, а Петру зберіг собі західну частину або теперішню Молдову  

Після битви при Кодрії Плоніні Петру уклав мир із братом, надавши йому в управління східну частину князівства, тобто Бессарабію з Буджаком[1].

Пізніших повідомлень про долю Петру та Стефана немає. Можливо, Петру був зміщений з престолу дядьком Лацьком у 1368 році[8]. Невідомо і місце поховання Петру. Можливо, його могилою є одне з трьох поховань у нефі церкви Святого Миколая Богданівського монастиря в місті Радівці[9].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Constantin Rezachevici, 650 ani de statalitate a Moldovei?. web.archive.org. 16 січня 2014. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 11 лютого 2023.
  2. ↑ а б Constantin Rezachevici — Cronologia critică a domnilor din Țara Românească și Moldova a. 1324—1881, Volumul I, Editura Enciclopedică, 2001, p.441
  3. ↑ Ioan-Aurel Pop, membru corespondent al Academiei Romane, 650 ani de statalitate moldoveneasca, o sarbatoare inventata. web.archive.org. 11 серпня 2014. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 11 лютого 2023.
  4. ↑ Constantin Rezachevici — Anul care nu a însemnat nimic. Legenda întemeierii Moldovei în 1359 — Magazin istoric. Nr1. 2009, Nr.5, 2009.
  5. ↑ Constantin Rezachevici — Cronologia critică a domnilor din Țara Românească și Moldova a. 1324—1881, Volumul I, Editura Enciclopedică, 2001, p.432
  6. ↑ Demel, Juliusz (1986). Historia Rumunii (2nd ed.). Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź.
  7. ↑ а б Constantin Rezachevici — Cronologia critică a domnilor din Țara Românească și Moldova a. 1324—1881, Volumul I, Editura Enciclopedică, 2001, p.434
  8. ↑ Deletant, Dennis (1986). «Moldavia between Hungary and Poland, 1347—1412». The Slavonic and East European Review. 64 (2): p. 192
  9. ↑ Constantin Rezachevici — Cronologia critică a domnilor din Țara Românească și Moldova a. 1324—1881, Volumul I, Editura Enciclopedică, 2001, p.443

Джерела

ред.
  • Constantin Rezachevici — Cronologia critică a domnilor din Țara Românească și Moldova a. 1324—1881, Volumul I, Editura Enciclopedică, 2001
  • Jean Nouzille La Moldavie, Histoire tragique d'une région européenne, Ed. Bieler, (ISBN 2-9520012-1-9)
  • Jan Tęgowski, Powiązania genealogiczne wojewodów mołdawskich Bogdanowiczów z domem Giedyminowiczów w XIV—XV wieku. In: Genealogia. Studia i materiały historyczne., 1993
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петру_(молдовський_господар)&oldid=39497785