Петровський Валентин Васильович
Валенти́н Васи́льович Петро́вський (15 лютого 1922, Чернігів — 25 серпня 2009, Київ) — український тренер із легкої атлетики, науковець, професор, заслужений тренер УРСР (1969), заслужений тренер СРСР (1970), тренер збірної СРСР на Олімпіадах 1972 і 1976 років.
| Петровський Валентин Васильович | |
|---|---|
| Народився |
15 лютого 1922 Чернігів, Українська СРР |
| Помер |
25 серпня 2009 (87 років) Київ, Україна |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | спортивний тренер, науковець |
| Alma mater | Національний університет фізичного виховання і спорту України |
| Відомі учні | Борзов Валерій Пилипович |
| Заклад | Національний університет фізичного виховання і спорту України |
| Нагороди |
   |
Життєпис
ред.Народився 15 лютого 1922 року в Чернігові.
Був учасником Другої світової війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1944).
1952 — закінчив Київський державний інститут фізичної культури.
1960 — здобув вченого ступеня кандидата біологічних наук. Від 1961 — старший викладач, від 1962 — доцент, від 1970 — професор кафедри легкої атлетики Київського інституту фізичної культури.
1971—1991 — професор кафедри теорії та методики фізичного виховання.
1972 — нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
1992—2002 — професор кафедри олімпійського і професійного спорту.
Підготував понад 30 кандидатів наук, видав понад 80 наукових праць.
Найвище досягнення як тренера — підготовка дворазового олімпійського чемпіона Валерія Борзова.
Український математик Віра Глушкова, донька видатного кібернетика — академіка В. М. Глушкова, називає Валентина Васильовича одним із ініціаторів застосування математичних методів і принципів спортивної кібернетики. У 1960-х роках Петровському вдалося розрахувати математичну модель тренувань Валерія Борзова. Під час тренувань прилади-реєстратори здійснювали лікарський, фізіологічний і функціональний контроль спортсмена, допомагали виявити приховані резерви витривалості, сили і швидкості.[1]
Ці принципи розвивались і його учнем — легкоатлетом і науковцем, згодом керівником наукової лабораторії київського «Динамо» Анатолієм Зеленцовим.
1969 року В. В. Петровському присвоєно звання заслуженого тренера УРСР, а 1970 — заслуженого тренера СРСР.
1999 року був удостоєний Почесного знаку МОК.
Цікаві факти
ред.В. Петровський вважав, що якби Олег Блохін обрав легку атлетику замість футболу, то був би видатним спринтером. Саме Валентин Васильович зафіксував рекорд Блохіна в бігу на стометрівку — 10,7 сек.[2]
Автор книг
ред.- 1959 — «Чергування праці і відпочинку в спортивному тренуванні»
- 1965 — «Програмоване навчання і застосування технічних засобів у спортивному тренуванні»
- 1972 — «Як навчати легкоатлетичних вправ»
- 1973 — «Кібернетика і спорт»
- 1978 — «Біг на короткі дистанції (спринт)»
- 1978 — «Організація спортивного тренування»
Примітки
ред.- ↑ Гра швидкості й фантазії. Спортивна кібернетика і київське «Динамо» / Віра Глушкова, Сергій Жабін
- ↑ The Blizzard — The Football Quarterly: Issue Two / Jonathan Wilson, Gabriele Marcotti, Philippe Auclair, Uli Hesse, Rory Smith, James Horncastle, Jacob Steinberg, Iain Macintosh, Matt Spiro, Rob Smyth(англ.)
Джерела
ред.
- Юрій Тумасов про Валентина Васильовича Петровського
- Дзвінка мелодія спринту
- Історія кафедри легкої атлетики
- Петровский Валентин Васильевич // Легкая атлетика. Энциклопедия. Том 2: О–Я. — М., 2013. — с. 172(рос.)
- Подготовка легкоатлета-спринтера: стратегия, планирование, технологии / Валерий Борзов(рос.)
- Great Athletes, Vol.1. — Salem Press. — p. 122(англ.)
- A Coach's Evolution to the «Load Six» Philosophy / Ken Jakalski freelapusa.com(англ.)
- Valery Borzov, l'ucraino con gli occhi di ghiaccio (італ.)