Відкрити головне меню

Володи́мир Миха́йлович Петляко́в (27 червня 189112 січня 1942) — радянський авіаконструктор. Жертва сталінського терору

Петляков Володимир Михайлович
Petlyakov College.jpg
Народився 15 (27) червня 1891
Ростов-на-Дону, Ростовський округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер 12 січня 1942(1942-01-12)[1] (50 років)
Казань, Татарська АРСР, Російська РФСР, СРСР[1]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність авіакосмічний інженер, інженер, льотчик
Alma mater Московський державний технічний університет імені Баумана
Заклад Petlyakov[d]
Нагороди
орден Леніна орден Червоної Зірки
Сталінська премія

Зміст

БіографіяРедагувати

Володимир Михайлович Петляков народився в селі Самбек (Область Війська Донського) в сім'ї чиновника. Після закінчення в Таганрозі восьмикласного технічного училища в 1911 році, зібрав 25 карбованців, поїхав у Москву вступати в Імператорське вище технічне училище. Він вступив на механічний факультет, але через матеріальні труднощі був вимушений перервати навчання. Після революції він зміг продовжити навчання і одночасно працювати лаборантом в аеродинамічній лабораторії при авіаційному розрахунково-випробувальному бюро.

У складі конструкторської групи А. М. Туполєва брав участь у розробках глісерів і аеросаней, а згодом і літаків КБ Туполєва. У 19251936 рр. Петляков очолював у КБ групу крила, що займалася проектуванням крил для літаків Туполєва. Досвід, здобутий в КБ Туполєва, дозволив Петлякову розробити літак ТБ-7 (АНТ-42) — Пе-8.

1937 року Петлякова було заарештовано за організацію «Російсько-фашистської партії», але, як і багато інших заарештованих авіаційних спеціалістів, він перебував в ув'язненні у спеціальному закритому КБ у Москві (ЦКБ-29). У цей час йому було дано завдання спроектувати висотний винищувач. Такий винищувач було спроектовано, та досвід радянсько-фінської війни показав, що в подібних винищувачах немає необхідності. Тоді Петлякову було доручено проектування пікіруючого бомбардувальника і він у найкоротші строки впорався із завданням. Л. П. Берія, який курирував у той час закриті КБ, обіцяв, що за успішне виконання завдань авіаконструкторів буде звільнено. І Петлякова було звільнено у 1940 році за успішну розробку нової машини. В 1941 році його було удостоєно Сталінської премії I ступеня.

Виробництво літаків, що дістали назву Пе-2, було налагоджено на Казанському авіаційному заводі. З початком німецько-радянської війни, багато робітників і інженерів було призвано на фронт, що негативно позначилося на якості виробництва літаків. На їх місце ставали підлітки та жінки і навіть було надіслано 100 робітників-узбеків, яких не взяли на фронт через незнання російської мови. У зв'язку з цим Петляков неодноразово звертався до вищого керівництва СРСР, в тому числі і особисто до Сталіна з проханням повернути з фронту всіх спеціалістів та робітників.

12 січня 1942 р. Петляков і його заступник вилетіли до Москви на двох нових літаках Пе-2 для зустрічі з вищим керівництвом країни з приводу повернення авіаційних фахівців з фронту. Політ проходив на малій висоті вздовж лінії залізниці Казань - Москва. Після того як, літаки пролетіли Сергач і міст через річку П'яну, літак у якому перебував Петляков, упав у полі біля села Мамешево і розбився. Весь екіпаж і Петляков загинули. Поховано В. М. Петлякова на Арському кладовищі в Казані.

Версії аваріїРедагувати

  • Погані погодні умови. Відкидається очевидцями падіння літака: за їхніми словами погода була морозна і ясна.
  • Пожежа. Відкидається медекспертами: за їхніми даними окису вуглецю в організмі загиблих не виявлено.
  • Відмова двигуна. З причини загоряння. Це найімовірніша версія, що літак перед падінням розвернуло вліво. Складність пілотування Пе-2 на малих швидкостях загальновідома і зумовлена застосуванням «швидкісного» профілю крила, бо спочатку це був висотний перехоплювач.
  • Обстріл зенітників, які захищали міст через П'яну. Версія підтвердження не знайшла.

Відомі моделі літаківРедагувати

НагородиРедагувати

Пам'ятьРедагувати

 
Пам'ятник Петлякова перед авіаколеджем, Таганрог

ЛітератураРедагувати

ФільмиРедагувати

  • «Вогняне піке» (документальний фільм) 2006 рік.
  • Пе-2 у фільмі "Хроніка пікіруючого бомбардувальника".

ПриміткиРедагувати

  1. а б Петляков Владимир Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ПосиланняРедагувати