Вікіпедія

Петер Курцек

німецький письменник

Пе́тер Ку́рцек (нім. Peter Kurzeck; 10 червня 1943 року, Тахов, Судетська область — 25 листопада 2013 року[6], Франкфурт-на-Майні[7]) — німецький письменник.

Петер Курцек
Народився 10 червня 1943(1943-06-10)[1][2][…]
Тахов, Західно-Чеська область, Чехословаччина[1]
Помер 25 листопада 2013(2013-11-25)[1][2][…] (70 років)
Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Країна  Німеччина[4]
Діяльність письменник
Сфера роботи творче та професійне письмоd[5] і проза[5]
Автограф
Нагороди
CMNS: Петер Курцек у Вікісховищі

Біографія і творчість ред.

1946 року родина Петера Курцека була виселена з Судетської області. Разом з матір'ю і сестрою Петер Курцек переїхав до Штауфенберга, неподалік від Гісена. 1971 року померла мати. Аж до 1977 року Курцек жив у колишній квартирі для біженців у Штауфенберзі. З 1977 року разом зі своєю подругою Сивіллою та спільною дочкою Кариною Курцек мешкав у місті Франкфурт-на-Майні. З 1993 року проживав у містечку Юзес (Лангедок-Русійон, Франція).

Петер Курцек був автором автобіографічних романів та оповідань, в яких змальовував життя гессенської провінції та Франкфурта-на-Майні. Для Курцека характерна поетична манера оповіді, техніка його творів часто нагадує таких авторів, як Джеймс Джойс, Арно Шмідт та Уве Йонсон. Центральною темою його творів була робота зі збереження проминулого часу.

З середини 1990-х років Курцек працював над багатотомним автобіографічним романним проектом, в якому описувалися події з 1984 року у Франкфурті-на-Майні.

2007 року велику відомість принесла Курцеку його аудіокнига «Літо, яке залишається» (Ein Sommer, der bleibt), проект, в якому Курцек виступив в ролі оповідача, при цьому не спираючись на жодний готовий текст. Таким чином, слухач має рідкісну можливість бути безпосереднім свідком творення літературного твору.

Курцек похований у місті Франкфурт-на-Майні.

Авторські права на його твори успадкувала дочка Курцека Карина. Видавництво «Штромфельд» (Stroemfeld Verlag) планує видати чотири нових книжки автора з неопублікованих творів його приватного архіву.[8]

Твори ред.

Проза ред.

  • Горіхове дерево навпроти крамниці, в якій ти купуєш хліб / Der Nußbaum gegenüber vom Laden, in dem du dein Brot kaufst. Stroemfeld/Roter Stern, Basel/Frankfurt am Main 1979, ISBN 3-87877-127-4.
  • Чорна книга / Das schwarze Buch. Stroemfeld/Roter Stern, Basel/Frankfurt am Main 1982, ISBN 3-87877-171-1.
  • Жодної весни / Kein Frühling. Stroemfeld/Roter Stern, Basel/Frankfurt am Main 1987, ISBN 3-87877-274-2. Erweiterte Neuauflage 2007, ISBN 978-3-87877-857-8.
  • Ніхто не вмирає / Keiner stirbt. Stroemfeld/Roter Stern, Basel/Frankfurt am Main 1990, ISBN 3-87877-324-2.
  • Мій привокзальний квартал / Mein Bahnhofsviertel. Stroemfeld/Roter Stern, Basel/Frankfurt am Main 1991, ISBN 3-87877-385-4.
  • До вечірніх новин / Vor den Abendnachrichten. Wunderhorn, Heidelberg 1996, ISBN 3-88423-108-1.

Романний цикл «Старе століття» / «Das alte Jahrhundert» ред.

  • Через лід / Übers Eis. Stroemfeld/Roter Stern, Basel/Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-87877-580-6.
  • Як гість / Als Gast. Stroemfeld/Roter Stern, Basel/Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-87877-825-2.
  • Вишнева кісточка в березні / Ein Kirschkern im März. Stroemfeld/Roter Stern, Frankfurt am Main/Basel 2004, ISBN 3-87877-935-6.
  • Жовтень і хто ми такі / Oktober und wer wir selbst sind. Stroemfeld/Roter Stern, Frankfurt am Main/Basel 2007, ISBN 978-3-87877-053-4.
  • Напередодні / Vorabend. Stroemfeld/Roter Stern, Frankfurt am Main/Basel 2011, ISBN 978-3-86600-079-7.
  • Поки не прийде / Bis er kommt. Stroemfeld/Roter Stern, Frankfurt am Main/Basel 2015, ISBN 978-386600-090-2.
  • Минуле літо і літо позаминуле / Der vorige Sommer und der Sommer davor. Schöffling & Co., Frankfurt am Main 2019, ISBN 978-3-89561-692-1.

Радіоп'єси, аудіокнижки ред.

  • Kommt kein Zirkus ins Dorf? (Hörspiel, Hessischer Rundfunk 1987), Edition Literarischer Salon im Focus Verlag, Gießen 1987.
  • Der Sonntagsspaziergang. (Hörspiel, HR 1992).
  • Stuhl, Tisch, Lampe. supposé, Köln 2004. (Hörbuch-CD).
  • Ein Sommer, der bleibt. Peter Kurzeck erzählt das Dorf seiner Kindheit. Konzeption und Regie: Klaus Sander. Erzähler: Peter Kurzeck. supposé, Berlin 2007. (4-CD-Box).
  • Peter Kurzeck liest aus «Kein Frühling». Stroemfeld Verlag, Frankfurt am Main 2007. (Hörbuch, 4 CDs).
  • Peter Kurzeck liest «Oktober und wer wir selbst sind». Stroemfeld Verlag, Frankfurt am Main 2008. (Hörbuch, 7 CDs).
  • Da fährt mein Zug. Peter Kurzeck erzählt. Konzeption und Regie: Klaus Sander. Erzähler: Peter Kurzeck. supposé, Berlin 2010, ISBN 978-3-932513-92-3. (Audio-CD).
  • Mein wildes Herz. Peter Kurzeck erzählt. Konzeption und Regie: Klaus Sander. Erzähler: Peter Kurzeck. supposé, Berlin 2011, ISBN 978-3-932513-98-5. (2 Audio-CDs).
  • «Unerwartet Marseille.» Peter Kurzeck erzählt. Stroemfeld Verlag, Frankfurt am Main 2012. (Hörbuch, 2 CDs).
  • Für immer. Peter Kurzeck erzählt sein Schreiben. Konzeption und Regie: Klaus Sander. Erzähler: Peter Kurzeck. supposé, Berlin 2016, ISBN 978-3-86385-014-2. (Audio-CD).

Інтерв'ю ред.

Література ред.

  • Mechthild Curtius: Peter Kurzeck «Zwangsvorstellung: Dass ich nichts vergessen darf!» Interview, in: Dies. (Hrsg.): Autorengespräche. Verwandlung der Wirklichkeit. Fischer, Frankfurt am Main 1991, ISBN 978-3-596-10256-3. S. 155—168.
  • Jörg Magenau: Die Suche nach der verlorenen Zeit. Peter Kurzecks Romane «Kein Frühling» und «Keiner stirbt». In: Walter Delabar, Erhard Schütz (Hrsg.): Deutschsprachige Literatur der 70er und 80er Jahre. Darmstadt 1997, S. 236—253.
  • Sabine Sistig: Wandel der Ich-Identität in der Postmoderne? Zeit und Erzählen in Wolfgang Hilbigs «Ich» und Peter Kurzecks «Keiner stirbt». Königshausen u. Neumann, Würzburg 2003, ISBN 3-8260-2361-7 (= Epistemata/Reihe Literaturwissenschaft, 407.).
  • Beate Tröger: Gehen, um zu schreiben. Peter Kurzecks autobiographisches Romanprojekt. In: Hans Richard Brittnacher, Magnus Klaue (Hrsg.): Unterwegs. Zur Poetik des Vagabundentums im 20. Jahrhundert. Böhlau, Köln/Weimar/Wien 2008. S. 261—276.
  • «Sowieso verlauf ich mich gern!» Gehen, Fehl-Gehen und Umwege als strukturgebendes Element bei Peter Kurzeck. In: Matthias Däumer, Maren Lickhardt, Christian Riedel, Christine Waldschmidt (Hg.): Irrwege. Zu Ästhetik und Hermeneutik des Fehlgehens. Winter, Heidelberg 2010, S. 233—249 (= Studien zur historischen Poetik, 5).
  • Maria Kuwilsky: Autopoietiken im Medium Literatur als Gedächtnis von Gegenwart und Zeit. Beobachtungen von Arno Schmidt, Uwe Johnson, Walter Kempowski und Peter Kurzeck. Egon Verlag, Würzburg 2013, ISBN 978-3-89913-986-0.
  • Christian Riedel / Matthias Bauer (Hrsg.): Text + Kritik 199. Peter Kurzeck. edition text + kritik, München 2013. ISBN 978-3-86916-256-0.
  • Christian Riedel: Peter Kurzecks Erzählkosmos. Idylle — Romantik — Blues. Aisthesis, Bielefeld 2016, ISBN 978-3-8498-1162-4 (= Philologie und Kulturgeschichte, Bd. 3).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #122302877 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Discogs — 2000.
  4. ↑ LIBRIS — 2012.
  5. ↑ а б Czech National Authority Database
  6. ↑ Sandra Kegel (26 листопада 2013). Die Gegenwart ist doch nicht einfach bloß jetzt! (вид. FAZ.net).
  7. ↑ Hans-Jost Weyandt (26 листопада 2013). Zum Tode Peter Kurzecks: Der Sound des kindlichen Staunens (вид. Spiegel Online). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 10 вересня 2019.
  8. ↑ Tilman Spreckelsen (4 грудня 2018). Rechte an Kurzecks Werk: Noch mal übers Eis. www.faz.net. Архів оригіналу за 12 грудня 2018. Процитовано 16 вересня 2019.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петер_Курцек&oldid=38605907