Петар Даврінгов

Петар Даврінгов (болг. Петър Дървингов; нар. 23 травня 1875, Кілкіс — пом. 8 березня 1958, Софія — болгарський революціонер, професійний військовик.

Петар Даврінгов
болг. Петър Дървингов
Народився	23 травня 1875(1875-05-23) Кілкіс
Помер	8 березня 1958(1958-03-08) (82 роки) Софія
Громадянство	Болгарія
Діяльність	революціонер, військовик
Галузь	війська і військова історія
Alma mater	Вище Військове училище Солунська болгарська чоловіча гімназія
Знання мов	болгарська
Учасник	Перша світова війна, Перша Балканська війна і Друга Балканська війна
Членство	Болгарська академія наук
Військове звання	полковник
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Юність

Народився 23 травня 1875 в місті Кукуш (сьогодні Кілкіс, Греція) у ремісничій сім'ї. Після закінчення початкової школи продовжує навчання в Солунській болгарській чоловічій гімназії, яку у 1892 закінчив з відзнакою. Восени 1892 вступив до Вищого Військового училища в Софії, яке у 1896 також закінчив з відзнакою зі званням лейтенанта.

Перша світова війна (1915—1918)

Під час Першої світової війни (1915–1918) був начальником штабу піхотної дивізії. У травні 1916 призначений командиром 1-го полку 11-ї дивізії. 15 серпня 1917 отримав звання полковника.

Повоєнні роки

4 листопада 1918 звільнений у запас. Займається науковою та соціальною діяльністю. Його наукові інтереси пов'язані з військовою історією. Його книга «История на Македоно-одринското опълчение» є одним з перших досліджень болгарської військової частини і ще кращої роботи волонтері.

Звання

• Лейтенант (1 січня 1900)
• Капітан (1 січня 1906)
• Майор (18 травня 1911)
• Підполковник (18 травня 1915)
• Полковник (25 серпня 1917)

Бібліографія

«Българинът доброволец», 1934, София.

• «Буквар от 1895 г. за възрастни хора» (1899), заедно с Йордан Венедиков
• «Читанка от 1895 г. за възрастни хора» (1899), заедно с Йордан Венедиков
• «Нравоучения от 1895 г. за възрастни хора» (1899), заедно с Йордан Венедиков
• «От Пловдив и София към Цариград и Скопие» (1903) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 133 с.
• «Пирин и борбата в неговите недра» [Архівовано 23 липня 2017 у Wayback Machine.] (1904), 236 с.
• «Военна България. Социологически етюд на българската действителност» (1911)
• «История на Македоно-одринското опълчение» [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.] (том 1, 1919; том 2, 1925 [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]), 659 с., 464 с.
• «Действията на 11-а пехотна Македонска дивизия от Криволак до Богданци 1915 г.» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1920), 464 с.
• «Студии по нашите войни, кн. I. Войсководци и войски. Критически бележки и размишления» (1930), 208 с.
• «Атаката на Одрин: под осветлението на историята и изкуството — историко-психологически анализ» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1931)
• «Духът на историята на българския народ» (1932), 111 с.
• «Сборник Солун» [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (1934), заедно с професор Владислав Алексиев
• «Българинът доброволец от старо време до наши дни», София, 1934 година [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• «Влиянието на морската мощ върху историята на България» (1935), 133 с.
• «Боевете в Източните Родопи от границата до Кърджали във войната срещу турците през 1912» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1939), 35 с.
• «На крилата на несломимата Българщина. Шестдесет години с македонските и тракийските българи» [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] (1939)
• «Балканската война — както е била виждана, когато са се развивали самите събития» (1941)
• «Евлия Челеби и западните български земи» (1943)
• «Опитите на българите да пресъздават себе си»
• «Физическо и нравствено възпитание на българския народ»
• «Книга за българския войник — неговия морален лик»
• «Евреите в българското отечество и участието им във войните» [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.], публикувано във в-к «Вестник на вестниците», бр.80, София, 5 април 1936 г.

Галерея

• 
  Меморіальна дошка на будинку Петара Дервінгова на бульварі Хрісто Ботева в Софії.
• 
  Будинок Петара Дервінгова

Джерела

• Димитър Минчев. Петър Дървингов, „Моето време“. Спомени. изд. „Св. Георги Победоносец“, София, 1996 година, 307 стр.
• Минчев, Д., «Революционната дейност на Петър Дървингов» (1898—1918), София, 1990.
• Рангеов, Л., «Роден за войсководец», София, 1987.
• Пенков, С., «Полковник Петър Дървингов. Избрани произведения», София, Военно издателство, 1988.
• Недев, С., «Командването на българската войска през войните за национално обединение», София, Военноиздателски комплекс «Св. Георги Победоносец», 1993, стр. 144.
• Занка Александрова. «Човекът или предателят П. Дървингов?» [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Цветана Величкова. «Командирът на войводите», в: Български войн, кн.7 — 8, 2003.