Вікіпедія

Перський Сергій Маркович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Серж Перський (початково: Сергій Маркович Перський/Сергей Маркович Перский/Sergej Markowitsch Perskij; * 1870 у Чернігові; † 1938 у Ніцці) — французько-російський письменник, перекладач, журналіст і пропагандист. Також кажуть, що він отримав медичний ступінь і викладав російську літературу в Сорбонні.[6]

Перський Сергій Маркович
Народився11 грудня 1870(1870-12-11)[3][4][…]
Чернігів, Російська імперія
Помер17 березня 1938(1938-03-17)[1][2] (67 років)
Ніцца
Країна Російська імперія
 Франція
Діяльністьлітературний критик, перекладач, письменник
Знання мовросійська і французька[3]

Життя

ред.

Після навчання в Західній Європі Перський не повернувся до Росії, а присвятив себе перекладацькій діяльності та журналістиці. Довгий час він провів, зокрема, у Швейцарії, де жив у Шерне біля Монтре.

Він був одним із провідних перекладачів російської літератури на французьку мову початку ХХ століття, зокрема твори Максима Горького та Дмитра Мережковського.[7] Як журналіст він працював у кількох газетах, підконтрольних Жоржу Клемансо. Після Жовтневого перевороту Перський, занурений у теорії змови, опублікував понад 170 антибільшовицьких статей у кількох країнах цілеспрямовано, щоб настроїти міжнародну громадську думку проти та дискредитувати кривавий радянський режим.

До та після швейцарського національного страйку в листопаді 1918 року він публікував антирадянські статті, засновані на чистому винаході, у Gazette de Lausanne[8], в яких писав про заплановані анархістсько-більшовицькі терористичні атаки в усьому світі, зокрема в Швейцарії, та нібито передав йому вказівки від Леніна щодо революції в Швейцарії та встановлення більшовицької диктатури. У 1919 році Перський відкрив французькому військовому аташе в Берні, у якого він працював інформатором, що веде «невпинну боротьбу з більшовизмом». Свої статті він відверто назвав «боротьбою». Ці статті, названі Віллі Гаучі «псевдоперськими підробками», значно сприяли страху перед революцією серед швейцарської буржуазії і десятиліттями використовувалися в антисоціалістичній пропаганді (у тому числі в антисемітському фільмі «Червона чума»). (1938) Жана-Марі Мюзі та Франца Рідвега[9][10][11][12][13]).

Особисте

ред.

Перський був великим шанувальником каталоно-російської оперної співачки Ольги Кодіної, свекрухи Сергія Прокоф'єва. Він організував ряд концертів для Кодіної в 1910-1920-х роках, був знайомий як з її матір'ю, так і з дочкою Ліною, яка згодом стала дружиною Прокоф'єва; Перський навіть хотів видати Ліну заміж за одного зі своїх друзів-мільйонерів.

У статті 2001 року в газеті La Gruyère Перського некоректно і без будь-якої причини називали «міністром культури Росії при царях».[14]

Праці

ред.

Праці французькою мовою

ред.
  • Wania (1905)
  • L’Enfant (1909)
  • Le Pape noir (1909)
  • Tolstoï intime : souvenirs, récits, propos familiers. Lausanne: Payot, 1909.
  • Les Maîtres du roman russe contemporain. Lausanne: Payot, 1912.
  • La Vie et l'œuvre de Dostoïevsky. Paris: Payot, 1918.
  • De Nicolas II à Lénine. Paris/Lausanne: Payot, 1917–1918.
  • Trois épouses: Nathalie Pouchkine, Anna Dostoïevsky, Sophie Tolstoï (1929)

Переклади французькою мовою (вибір)

ред.
  • Nicolas de Monkévitz: La décomposition de l'armée russe: Mémoires d'un général russe. Payot, Paris 1919.
  • Leonid Andrejew: Judas Iscariote; Lazare; Le cadeau. Payot, Paris 1914.
  • Maxim Gorki: Contes d'Italie. Payot, Lausanne 1914.
  • Maxim Gorki: Ma vie d'enfant : mémoires autobiographiques. Calmann-Lévy, Paris 1921.

Література

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Académie française
  2. ↑ а б http://www.calames.abes.fr/pub/#details?id=FileId-1998
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Hart M. S. Проєкт Гутенберг — Project Gutenberg Literary Archive Foundation, 1971.
  5. ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
  6. ↑ http://www.calames.abes.fr/pub/#details?id=FileId-1998.
  7. ↑ http://www.calames.abes.fr/pub/#details?id=FileId-1998
  8. ↑ http://www.letempsarchives.ch/page/GDL_1919_04_23/1
  9. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=z10BWRkRNnU
  10. ↑ Bruno Jaeggi et al.: Die Rote Pest: Antikommunismus in der Schweiz, in: Film – Kritisches Filmmagazin 1 (1975). S. 49–86.
  11. ↑ Daniel Artho: Das Revolutionsnarrativ im Kino: Die Rote Pest von 1938, in: Roman Rossfeld et al. (Hg.): Der Landesstreik: Die Schweiz im November 1918. Baden 2018. S. 427.
  12. ↑ https://www.eda.admin.ch/dam/parl-vor/2nd-world-war/1970-1989/film-die-rote-pest.pdf
  13. ↑ https://www.nzz.ch/schweiz/der-altbundesrat-und-sein-hetzfilm-ld.1418663
  14. ↑ http://loisirs.lagrue.ch/uploads/archives/2001/01.07.19/article3.htm
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Перський_Сергій_Маркович