Пеленський Ярослав Богданович

Пеленський Ярослав Богданович (нар. 12 квітня 1929, Варшава — пом. 20 лютого 2022, Нью-Йорк) — історик та політолог. Професор (1964). Іноземний член НАН України (1992). Дійсний член Української вільної академії наук, Наукового товариства імені Шевченка.

Пеленський Ярослав Богданович
Народився12 квітня 1929(1929-04-12)[1]
Варшава, Польська Республіка
Помер20 лютого 2022(2022-02-20)[1] (92 роки)
Країна Республіка Польща
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, політолог
Alma materJMU
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Галузьісторія, політологія
ЗакладГарвардський університет
Континент
Віднова
Східноєвропейський дослідний інститут імені В'ячеслава Липинського
Інститут європейських досліджень НАН України
Кінґс-коледж
Американський університет
Університет Айови
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
ЧленствоНАНУ
Українська вільна академія наук
Наукове товариство імені Шевченка

Біографія

ред.

Народився в м. Варшава. Навчався у Вюрцбурзькому (1948—1949) та Мюнхенському (1950—1955) університетах. Захистив докторські дисертації на теми: «Українська національна думка у світлі творчості М.Грушевського та В.Липинського» в Мюнхенському університеті (1957) та «Московські імперські претензії до Казанського ханства: Дослідження постання імперської ідеології» в Колумбійському університеті (1968). Доцент Кінгс-коледжу (1958—1961), професор історії Американського університету у Вашингтоні (1964—1967), Університету Айови (1967—1998). Член редколегії часопису «Континент» (Париж—Москва; з 1983). Редагував часопис-альманах «Віднова» (1984—1987). З 1987 — президент Східноєвропейських досліджень інституту імені В.Липинського у Філадельфії (США). Голова фундації О. і Т. Антоновичів (1987). Директор Інституту східноєвропейських досліджень НАН України (1993—2008; з 2001 — Інститут європейських досліджень НАН України).

Помер 20 лютого 2022 року у Нью-Йорку[2].

Публікації

ред.

Автор праць з історії Східної Європи доби пізнього середньовіччя та ранньомодерних часів, українсько-польських відносин, української суспільно-політичної думки XX ст. і політології, зокрема, студій про В.Липинського, оглядів української радянської історіографії 1950—60-х рр., історії взаємин Великого князівства Московського та Казанського ханату в XIV—XV ст. й низки інших. За редакцією Пеленського видані «Україна на переломі 1657—1659» В.Липинського (Філадельфія, 1991), збірка статей і матеріалів «В'ячеслав Липинський: Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна» (Київ—Філадельфія, 1995), «Листи до братів-хліборобів» В.Липинського (Київ—Філадельфія, 1995), «Спогади» П.Скоропадського (Київ—Філадельфія, 1995), «В'ячеслав Липинський: Листування» (т. 1: «А—Ж». Київ—Філадельфія, 2003) та чимало інших[3].

Примітки

ред.
  1. а б Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.
  2. IN MEMORIAM: помер Ярослав Пеленський. Історична правда. 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 19 квітня 2023. Процитовано 16 жовтня 2023.
  3. Напр.,: J Pelenski, ‘The Emergence of the Muscovite Claims to the Byzantine-Kievan «Imperial Inheritance»’, Harvard Ukrainian Studies, Volume 7, 1983, pp 520-21. ; J. Pełeński. Inkorporacja ukraińskich ziem dawnej Rusi do Korony w 1569 r. Ideologia i korzyści — próba nowego spojrzenia, w: Przegląd Historyczny, t. LXV, 1974, zesz. 2, s. 243—261.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.
  • Пеленський Ярослав Богданович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.91-93