Пауль-Отто Шмідт
Пауль Отто Густав Шмідт (нім. Paul Otto Gustav Schmidt; 23 червня 1899, Берлін — 21 квітня 1970, Гмунд-ам-Тегернзе) — перекладач Міністерства закордонних справ Третього Рейху (1924—1945), керівник бюро міністра, офіційний перекладач Адольфа Гітлера (з 1935), штандартенфюрер СС (з 1940).
| Пауль-Отто Шмідт | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Paul Otto Gustav Schmidt | |||||||||
 | |||||||||
| Народився |
23 червня 1899[1][2][3] Шарлоттенбург, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія | ||||||||
| Помер |
21 квітня 1970[1][2][3] (70 років) Гмунд-ам-Тегернзе, Місбах, Верхня Баварія, Баварія, ФРН | ||||||||
| Країна |
 Німеччина | ||||||||
| Діяльність | мовознавець, політик, перекладач, дипломат, усний перекладач | ||||||||
| Знання мов | англійська і німецька[1][4] | ||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна[5] | ||||||||
| Військове звання | Штандартенфюрер | ||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Біографія ред.
У 1917-1918 роках Шмідт брав участь у Першій світовій війні в якості рядового і був поранений на Західному фронті. Після цього він вивчав сучасні мови в Берліні і одночасно працював в американському агентстві друку. З 1921 відвідував курси підготовки перекладачів для конференцій при Міністерстві закордонних справ, на яких він відрізнявся своїми видатними здібностями пам'яті. У липні 1923 року — ще під час підготовки до іспитів — Пауль Шмідт отримав перше завдання мовної служби Міністерства закордонних справ, а саме в Постійній палаті міжнародного правосуддя в Гаазі.
Завершивши навчання, Шмідт деякий час працював в Управлінні з іноземних мов імперського уряду, потім в 1924 році вступив на службу перекладачем в Міністерство закордонних справ. При Густаві Штреземані Шмідт був призначений головним перекладачем і виконував цю функцію після приходу до влади націонал-соціалістів аж до 1945 року. У цій ролі він був присутній при підписанні Локарнських договорів, а також брав участь у багатьох інших найважливіших міжнародних конференціях.
У 1943 Шмідт вступив в НСДАП.
У травні 1945 року Шмідт був арештований і інтернований американцями. Він належав до дипломатів, які при допиті союзниками в жовтні 1945 року оцінювали напад на СРСР 22 червня 1941 роки не як ескалацію німецької військової агресії, а як необхідний стратегічний крок з метою самозахисту. У 1948 році Шмідт був звільнений.
У 1952 році Шмідт прийняв посаду ректора Мюнхенського інституту іноземних мов і перекладачів. У 1967 році відмовився від переобрання через свій вік.
Сім'я ред.
В 1925 році одружився, через рік у подружжя народився син.
Звання ред.
- Секретар місії (1933)
- Посланник (1938)
- Міністеріальдиригент, посланник першого класу і штандартенфюрер СС (1940)
Нагороди ред.
Перша світова війна ред.
- Залізний хрест 2-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Міжвоєнний період ред.
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Друга світова війна ред.
- Офіцер ордена Корони Румунії
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
Галерея ред.
-
Пауль-Отто Шмідт (в центрі) під час зустрічі Адольфа Гітлера з Невіллом Чемберленом (Бад-Годесберг, 24 вересня 1938). -
Зліва направо: Беніто Муссоліні, Адольф Гітлер, Пауль-Отто Шмідт і Невілл Чемберлен (Мюнхен, 29 вересня 1938). -
Шмідт (в центрі) під час зустрічі Адольфа Гітлера з маршалом Франції Філіппом Петеном (24 жовтня 1940).
Бібліографія ред.
- Statist auf diplomatischer Bühne 1923—1945. Erlebnisse des Chefdolmetschers im Auswärtigen Amt mit den Staatsmännern Europas. Von Stresemann und Briand bis Hitler, Chamberlain und Molotow. Athenäum, Bonn 1949. Neuauflage: EVA, München 2005, ISBN 3-434-50591-1.
- Schmidt P. Hitler’s Interpreter. London, 1950 (перевод на русск. яз.: Шмидт П. Переводчик Гитлера. \ Пер. с англ. Шестопал Т. В., Смоленск: Русич, 2001. — 400 с. — (Мир в войнах), ISBN 5-8138-0256-8)
- Der Statist auf der Galerie 1945-50. Erlebnisse, Kommentare, Vergleiche. Athenäum, Bonn 1951.
- Sprachen lernen – warum? und wie?, Athenäum, Bonn 1954
Література ред.
- Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 4: S. Bearbeiter: Bernd Isphording, Gerhard Keiper, Martin Kröger Schöningh, Paderborn u. a. 2012, S. 116.
Примітки ред.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |