Патагонська пустеля
Патагонська пустеля (відома також як пустеля Патагонія або Патагонський степ) — піщано-камениста пустеля на території Південної Америки. Це найбільша пустеля Аргентини і 7-ма за величиною у світі. Її площа становить 673 000 км2. Більшість її території припадає на Аргентину і лише невелика частина лежить в межах Чилі. Вона оточена Андами на заході та Атлантичним океаном на сході. Цей регіон, на півдні Аргентини, називається Патагонія.
| Патагонська пустеля | ||||
 | ||||
| Країна |
 Аргентина | |||
|---|---|---|---|---|
 Патагонська пустеля у Вікісховищі | ||||
Географічна характеристика ред.
Це велика пустеля, що тягнеться уздовж Атлантичного океану до 1600 км, від 39° до 53° пд. ш. Займає Патагонське плато на висоті 600—800 м площею 400 000 км².
Ґрунтовий покрив представлений переважно слаборозвиненими пустельними кам'янистими ґрунтами. Засолені ґрунти, аж до солончаків, займають безстічні западини.
Водні ресурси обмежені, запаси підземних вод значні.
Пустеля розташована в помірному та субполярному поясі.
Кліматичні умови ред.
Середньомісячна температура найтеплішого місяця Патагонської пустелі — січня — близько 20 °C при абсолютному максимумі до 40 °C. Зими в цілому, попри м'якість і додатні температури, дуже суворі. Під час сильних морозів температура може знижуватися до −21 °C.
Флора і фауна ред.
Патагонська пустеля лежить у помірному поясі, і в порівняно вологіших районах формується розріджений злаковий покрив, з домінуванням ковили, пирію, тонконога. Проте в більшості місць покрив дуже розріджений, між окремими екземплярами лежить оголений щебеневий ґрунт.
З тварин тут трапляються: довговолосий броненосець, мара (родина кавієвих) або патагонський заєць, гризуни, дика лама (єдина копитна тварина Патагонії), патагонська лисиця, птахи (страуси нанду), ящірки (переважають ігуанові) та ін.
Населення ред.
Як свідчать наскельні малюнки пустеля здавна заселена різними автохтонними племенами. Найдавнішими відомими жителями є група індіанських племен теуелче, які займалися мисливством та збиральництвом. у XVIII і XIX століттях в результаті процесу арауканізації північна частина пустелі перейшла під контроль групи індіанських племен мапуче. Мапуче почали займатися розведенням коней в північному патагонському степу. Вони також взяли під контроль торгівлю навколо пустелі й підтримували торговельні відносини з Буенос-Айресом та регіоном Куйо.
Нині населення пустелі дуже розріджене та нечисленне. Люди, які проживають у важких умовах, виживають переважно за рахунок розведення кіз та овець.
Див. також ред.
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (лютий 2014) |