Пасовище

землі, вкриті низькорослими травами і бобовими травами, які використовуються для випасу тварин
(Перенаправлено з Пасовища)

Пасови́ще[1], пасови́сько[2][3], пасови́ця[4][5], па́ша[6], діал. пашня́[7] — земельне угіддя, покрите рослинністю, що використовується тваринами (худобою, птицею) як підніжний корм. Пасовища ділять на природні і сіяні, або штучні. Рослинний покрив природних пасовищ складається головним чином з багатолітніх дикорослих трав, інколи з лишайників (тундра), напівчагарників і чагарників (тундра, напівпустеля і пустеля). Сіяні пасовища створюють висіюванням суміші злакових багатолітніх і однорічних трав.

Велика рогата худоба пасеться на пасовищі
Вівці на пасовищі

Країнами з найбільшими площами пасовиськ вважаються Угорщина, Монголія та Данія[джерело?].

Розрізняють такі типи пасовищ: суходольні, обводнені, болотисті, гірські та інші.

Історія

ред.

Запольні володіння — пасовиська, сінокоси, луки, рідше — орні землі, які розташовувалися за межею основнх індивідуальних полів (тобто були «за полем») жителів села і перебували в спільному володінні всіх членів сільської громади. У ході аграрної реформи XVI століття запольні землі були поміряні на волоки і, в міру їх господарського освоєння, обкладалися відповідними податками. У структурі запольних володінь виділялися «застінки» орні та «для вигону худоби зоставлені», «обруби сіножатні», залишені для сінокосів тощо. Розміри З.в. були досить різними й коливалися від кількох моргів до десятків волок[8].

Інші значення

ред.

Примітки

ред.
  1. Пасовище // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пасовисько // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Пасовисько // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  4. Пасовиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Пасовиця // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  6. Паша // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Пашня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Гурбик А. О. Запольні володіння // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

Посилання

ред.