Пасичнюк Максим Вікторович
Макси́м Ві́кторович Пасичню́к (3 жовтня 1978 — 4 листопада 2018) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Максим Пасичнюк | |
|---|---|
 Молодший сержант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
3 жовтня 1978 Петропавловськ-Камчатський |
| Смерть |
4 листопада 2018 (40 років) Золоте |
| Громадянство |
 Україна |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2017— 2018 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис ред.
Народився 1978 року у місті Петропавловськ-Камчатський (РРФСР). З 1989-го мешкав у селі Губин (Локачинський район, Волинська область), від 1994 року — у Луцьку. 1994 року закінчив Луцьке ПТУ № 6 за фахом кіномеханіка.
19 червня 2017 року вступив на військову службу за контрактом, після навчання на полігоні 23 жовтня зарахований до складу 14-ї бригади; молодший сержант, старший телефоніст-гранатометник взводу зв'язку.
4 листопада 2018 року загинув в районі міста Золоте — поблизу хутора Вільний (Золоте-4) — від кулі ворожого снайпера. 5-6 листопада 2018-го оголошено Днями жалоби на території Локачинського району; 6 листопада — в Луцьку. Після прощання у Луцьку похований в селі Губин.
Без Максима лишилися мама і брат (за іншими даними — мама, сестра та донька)[1].
Нагороди та вшанування ред.
- указом Президента України № 149/2019 від 18 квітня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
Примітки ред.
- ↑ Луцькі чиновники вшанували пам'ять волинських бійців
- ↑ Указ Президента України від 18 квітня 2019 року № 149/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |