Відкрити головне меню

Палійський канон

    Віная-пітака    
   
                                       
Сутта-вібханга Кхандхака Парівара
               
   
    Сутта-пітака    
   
                                                      
Дігха-нікая Мадджхіма
Нікая
Сам'ютта
Нікая
                     
   
   
                                                                     
Ангуттара
Нікая
Кхуддака
Нікая
                           
   
    Абхідхамма-пітака    
   
                                                           
Дха. Віб. Дха.
Пуг.
Кат. Ямака Паттхана
                       
   
         

Парівара («Додаток») — третя і остання книга палійської версії Віная-пітаки. Вона включає в себе численні дослідження і зведення різних правил[1], викладених у перших двох книгах Віная-пітаки, Сутта-вібханзі та Кхандхаці, в основному в дидактичних цілях. Так як книга включає також довгий список наставників Цейлону, то навіть ортодоксальні послідовники школи тгеравада визнають пізніше походження Парівари, принаймні в її сучасній формі.

Час і місце створення Парівари невідомі. У той же час деякі вчені, наприклад, Ріс-Девідс, припускають її цейлонське походження[2]. Доказом того, що принаймні деякі частини книги були додані на Цейлоні, є довгий список наставників, які були відповідальні за викладання Вінаї на Джамбудвіпі, потім на Тамбапанні (Цейлон) і кінчаючи Сіваттгерою. Датування різняться — від I століття до н. е. до I століття н. е[2].

Хоча Буддхагхоша у своєму описі першого буддійського собору повідомляє про 16 розділів, в сучасному вигляді Парівара містить 19 розділів[3]. У перших двох розділах досліджуються правила з Сутта-вібханги, з посиланнями на цитовані місця. Більшість інших розділів присвячено питанням і твердженням про типи і кількості різних покарань, що розбираються в Віная-пітакі. Розділ XIII-ий по суті є коментарем на фрази, наведені в її початку. XIV-ий розділ також коментує початкові фрази і містить вказівки по виготовленню чернечого одягу. Розділ XV-ий складається з певного числа питань, заданих Упалі Будді про Вінаю, і відповідей на них[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Lamotte E. History of Indian Buddhism. — Louvain-la-Neuve, 1988. — С. 167.
  2. а б K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden : Otto Harrassowitz, 1983. — С. 26.
  3. K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden : Otto Harrassowitz, 1983. — С. 27.
  4. K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden : Otto Harrassowitz, 1983. — С. 28.