Сутта-вібханга
| Віная-пітака | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Сутта-пітака | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Абхідхамма-пітака | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сутта-вібханга — перша книга палійскої версії Віная-пітаки. Вона являє собою коментар на Патімоккху, збори правил і норм для чернечої спільноти. На відміну від інших буддійських шкіл в палійскій версії Патімоккха не є самостійним розділом, оскільки включена до складу Сутта-вібханги. Остання ділиться на дві частини, що зачіпають ченців (Бхіккху-вібханга, 227 правил) і черниць (Бхіккхуни-вібханга, 311 правил) відповідно.
Розподіл
ред.Правила Сутта-вібханги діляться на вісім частин[1]:
- Параджика (4 правил для монахів, 8 — для черниць), проступки, що викликають вигнання.
- Сангхадісеса (13 правил для монахів, 17 — для черниць), проступки, що викликають тимчасове виключення зі спільноти.
- Аніята (2 правила для монахів, відсутня для черниць), невизначені проступки.
- Нісаггія (30 правил для монахів, 30 — для черниць), про відмову від предмету, який було отримано незаконним шляхом.
- Пачіттія (92 правила для монахів, 166 — для черниць), проступки, що потребують спасіння.
- Патідесанія (4 правила для монахів, 8 — для черниць), проступки для покаяння.
- Секхія (75 правила для монахів, 75 — для черниць), рекомендовані предмети.
- Адхікаранасаматха (7 правил для монахів, 7 — для черниць), способи залагодження суперечок.
Правила
ред.Більшість правил побудовані за єдиним шаблоном і складаються з чотирьох частин:
- Історія, яка розповідає про те, де і з якого приводу Будда озвучив відповідне правило[2].
- Безпосередньо правило Прітімоккхи.
- Коментар (пада-бхаджанія), по суті розбір слів; як правило розбирає правило за словами, даючи пояснення у вигляді списку синонімів
- Додаткові історії, що розповідають про відхилення від правил або обґрунтовують останні.
Останній пункт іноді відсутній; може мінятися місцем з третім[3].
Розділ Адхікаранасаматха відрізняється від інших тим, що не має першого і третього пунктів, що дає підставу вважати його більш пізнім додаванням[4].
Примітки
ред.- ↑ Lamotte E. History of Indian Buddhism. — Louvain-la-Neuve, 1988. — С. 166.
- ↑ Winternitz M. History of Indian Literature. Vol. II. Part I. Buddhist Literature. — Delhi, 1987. — С. 31.
- ↑ K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1983. — С. 20.
- ↑ K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1983. — С. 19.