Партеній Ломиковський
Партеній Ломиковський ЧСВВ (хресне ім'я Павло; ?, Чішки — 20 липня 1729, Львів) — український церковний діяч, православний ієромонах, з 1700 року — унійний ієромонах-василіянин, архидиякон Львівської архикатедри, довголітній ігумен Підгорецького монастиря (1686—1729).
| о. Партеній Ломиковський ЧСВВ Павло | |
|---|---|
| Ігумен Підгорецького монастиря (1686-1729) | |
 Портрет о. Партенія Ломиковського пензля Варсануфія Венедиктовича, ЧСВВ. Оригінал в НМЛ | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
XVII ст. с. Чішки, нині Буський район Львівської області |
| Смерть |
20 липня 1729 м. Львів |
| Підданство | Річ Посполита |
| Служіння в церкві | |
| Титул | Львівський архидиякон |
| Конфесія |
Константинопольська православна церква, Руська унійна церква |
| Рукоположення | після 1678 |
Життєпис ред.
Народився в селі Чішки біля Олеська. 25 березня 1677 року вступив до Підгорецького монастиря, де прийняв ім'я Партеній. Ігумен монастиря Созонт Ломиковський (можливо його родич) відвіз Партенія до Львова і доручив наглядові о. Діонісія Александровича, ігумена Теребовлянського монастиря, який тоді був у соборі святого Юра хранителем Теребовлянської чудотворної ікони Матері Божої. 5 квітня 1678 року єпископ Йосиф Шумлянський висвятив його на диякона. У 1686 році призначений ігуменом Підгорецького монастиря, однак перебрав цей обов'язок щойно 24 вересня 1687 року[1]. В 1689 році їздив до Москви до царів Івана і Петра та цариці Софії Олексіївни й патріарха Йоакима для прошення милостині на побудову монастиря[2].
За ігуменства Партенія Ломиковського владика Йосиф Шумлянський 14 квітня 1694 року проголосив чудотворною ікону Пресвятої Богородиці в с. Голубиця, а 17 квітня того ж року ікону торжественно перенесено до Підгорецього монастиря[3]. У 1700 році разом із монахами Підгорецької обителі і всією Львівською єпархією на чолі з єпископом Шумлянським прийняв Унію.
У 1702 році побудував дерев'яну церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, 1708 — кам'яну дзвіницю, 1717 — дерев'яну церкву Усікновення Чесної Глави Івана Хрестителя, а в 1726 році започаткував будівництво нової великої кам'яної церкви святого Онуфрія, яке завершилося, однак, через багато років після його смерті (1750).
26 серпня — 17 вересня 1720 року взяв участь у Замойському синоді Руської унійної церкви.
Помер 20 липня 1729 року у Львові. Записав перед смертю 40 тис. золотих Підгорецькому монастирю як капітал і 5 тис. зол. на будівництво церкви[2].
Примітки ред.
- ↑ Ks. Sadok Barącz. Monaster OO. Bazylianów w Podhorcach [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.]… — S. 191.
- ↑ а б Летопись Подгорецкого монастыря. Підгорецький літопис. izbornyk.org.ua. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
- ↑ Гіщинський В. На службі Богу, Церкві і українському народові… — С. 73—74.
Джерела ред.
- Гіщинський В. На службі Богу, Церкві і українському народові (віхи історичного шляху Підгорецької чернечої обителі, що здавна звалася Пліснеською) // Брідщина. Літературно-краєзнавчий журнал. — № 16/2004. — С. 68—90.
- Записки ЧСВВ. Том 1. Випуск 1-4. — С. 584 (портрет) [Архівовано 22 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Ks. Sadok Barącz. Monaster OO. Bazylianów w Podhorcach [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Przegląd Biblijograficzno-Archeologiczny. — T. 1 (1881). — S. 188—197, 230—234. (пол.)