Відкрити головне меню

Софія Олексіївна (17(27) вересня 1657 — 3(14) липня 1704) — царівна, правителька-регентка Московського царства в 16821689 роках при молодших братах Петрові І і Іванові V.

Софія Олексіївна
церк.-слов. Софія Алеѯiевна
Софія Олексіївна
Портрет царівни Софії
невідомий художник, між 1682 і 1689
Софія Олексіївна
Прапор
Велика Государиня Царівна і Велика княжна
(Правителька-регентка Московського царства)
Прапор
27 квітня (7 травня) 1682 — 29 січня (8 лютого) 1689
Монарх: Петро І та Іван V
Попередник: Наталія Наришкіна
Наступник: титул скасовано;
Петро І та Іван V як самостійні правителі
 
Народження: 17(27) вересня 1657
Москва
Смерть: 3(14) липня 1704
Москва Новодівочий монастир
Громадянство: Московське царство
Віросповідання: православна церква
Династія: Романови
Батько: Олексій Михайлович
Мати: Марія Милославська

Медіафайли у Вікісховищі?

Донька царя Олексія Михайловича від першої дружини, Марії Милославської; старша сестра Петра І. Софія Олексіївна здобула добру освіту, відзначалась великою енергією.

Угорський золотий. Аверс — Петро І і Іван V, реверс — Софія Олексіївна

Після смерті свого брата царя Федора Олексійовича (у квітні 1682) брала активну участь у боротьбі придворних боярських угруповань за владу. В травні 1682 Софія Олексіївна разом зі своїми родичами Милославськими, спираючись на підтримку московських стрільців, добилась проголошення царем, поряд з Петром І, також Івана V Олексійовича і призначення її правителькою-регенткою при малолітніх царях.

Придушила спробу свого колишнього спільника Івана Хованського підняти стрілецький заколот у Москві. За правління Софії Олексіївни царський уряд підписав «Вічний» мир 1686, згідно з яким Річ Посполита відмовлялась від претензій на Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом та зобов'язувалась організувати військові походи проти Кримського ханства. Ці походи, під керівництвом Василя Голіцина, в яких брали участь і українські козацькі полки, завершилися повною поразкою.

1687 року усунула від влади гетьмана Івана Самойловича і затвердила гетьманом Івана Мазепу, з яким московський уряд уклав Коломацькі статті 1687

Невдачі Кримських походів, суворі репресії проти стрільців та неспроможність уряду Софії Олексіївни стати на шлях реформ послабили її позиції у боротьбі з прихильниками Петра І. У вересні 1689 була скинута з престолу Петром І і ув'язнена в Святодухівському монастирі Незабаром Петро І вирішив, що тримати її далеко від столиці небезпечно і перевів її в Московский Новодівочий монастир. 1698-го намагалась використати стрілецький бунт для боротьби за владу. Після розгрому стрілецького повстання пострижена в черниці під іменем Сусанни. Померла в ув'язненні в Новодівичому монастирі.

За словами тобольського селянина Якова Солнишкова, сказаними 1723 року, які часто цитують історики, вела розпусний спосіб життя:

Рід царський пішов несамовитий… була блудницею і жила розпусно з боярами…[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем»… С. 18

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати