Париж горить (фільм)
«Париж горить» (англ. Paris Is Burning) — американський документальний фільм 1990 року, створений режисеркою Дженні Лівінгстон. Прем'єра стрічки відбулася 13 вересня 1990 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто. На Берлінському кінофестивалі 1990 року фільм відзначено премії «Тедді» за найкращий документальний фільм 
.
Париж горить | |
|---|---|
| англ. Paris Is Burning | |
 | |
| Жанр | документальний |
| Режисер | Дженні Лівінгстон |
| Продюсер | Дженні Лівінгстон |
| Оператор | Пол Гібсон |
| Дистриб'ютор | Miramax Films |
| Тривалість | 78 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |  США |
| Рік | 1990 |
| Дата виходу | 13 вересня 1990 (МКФ у Торонто) 13 березня 1991 (США) |
| Кошторис | $500 000[1] |
| Касові збори | $3 779 620[1] |
| IMDb | ID 0100332 |
| Рейтинг | MPAA:  • IMDb:  |
| Офіційний сайт | |
У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30 найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare[2][3].
Зміст
ред.Фільми розповідає про життя, кохання та мрії нью-йоркських геїв, темношкірих і латиноамериканських трансвеститів і транссексуалів у 1980-х роках. Самі вони називають себе «дітьми» і сподіваються на толерантність оточення до себе. У них два світи: день, який є світом бідності й дискримінації для продавців, кур'єрів, безробітних або повій, та ніч — світ яскравого шоу з танцями, нарядами й свободою власної гей-культури в нічному клубі, у своїй компанії…
У фільмі знімалися
ред.| Андре Крістіан | ||
| Доріан Корі | ||
| Паріс Дюпре | ||
| Пеппер Лабейя | ||
| Віллі Нінджа | ||
| Сенді Нінджа | ||
| Ейлін Форд | ||
| Евіс Пендавіс |
Визнання
ред.| Нагороди та номінації фільму «Париж горить»[4] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1990 | Міжнародний ЛГБТ-кінофестиваль у Сан-Франциско | Приз глядацьких симпатій | Париж горить | Перемога | |
| Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | Найкращий документальний фільм | Перемога | |||
| 1991 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Премія «Тедді» за найкращий документальний фільм | Перемога | ||
| Бостонське товариство кінокритиків | Найкращий документальний фільм | Перемога | |||
| Спільнота кінокритиків Канзас-Сіті | Найкращий документальний фільм | Перемога | |||
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | Найкращий документальний фільм | Перемога | |||
| Міжнародний кінофестиваль в Сіетлі | Найкращий документальний фільм | Перемога | |||
| Кінофестиваль «Санденс» | Найкращий документальний фільм | Перемога | |||
| 1992 | GLAAD Media Awards | Найкращий документальний фільм | Перемога | ||
| Національна спілка кінокритиків США | Найкращий документальний фільм | Перемога | |||
Примітки
ред.- ↑ а б Paris Is Burning на сайті Box Office Mojo (англ.)
- ↑ The 30 Best LGBT Films of All Time. BFI (англ) . 15.06.2016. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Daniel Megarry. BFI Flare names the top 30 LGBT films of all time. Gay Times (англ) . 15.03.2016. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Париж горить» на сайті IMDb
Посилання
ред.- Офіційний сайт
Париж горить на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 21.03.2016)- Париж горить на сайті Box Office Mojo (англ.)
Париж горить у соцмережі «Facebook»
|
Це незавершена стаття про американський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |