Парадокс глобалізації
Парадокс глобалізації — парадокс, описаний американсько-турецьким економістом Дені Родриком (англ. Dani Rodrik), який він також називає трилеммою глобалізації, припускаючи наявність конфлікту між демократією, економічною глобалізацією і необмеженою автономією або суверенітетом держав. Родрік стверджує, що неможливе співіснування цих трьох цілей політики на рівні національної держави.
The Globalization Paradox
ред.У 2011 р. було видано книгу Родріка The Globalization Paradox: Democracy and the Future of the World Economy, присвячену аналізу причин і витоків постульованого автором парадоксу. Його квінтесенцією він вважає конфлікт між демократичною системою державного управління, далекосяжною інтеграцією економіки окремих держав у світову економіку (гіперглобалізація в сенсі Родріка) і суверенітетом, особливо щодо економічної і соціальної політики.
На думку Родріка, можна поєднати не більше двох із вищезазначених політичних цілей, на що досі в дискурсі проблеми глобалізації не звертають увагу. Він стверджує, що гіперглобалізація можлива тільки у випадку створення тієї чи іншої форми світового уряду (глобальний федералізм), або відмова від демократії в окремих державах на користь технократичної еліти, яка пристосовуватиме свою політику до вимог світового ринку (а не до очікувань громадян). Родрік вважає, що перший варіант не є реалістичним, а другий неприпустимим з моральних міркувань, залишається відмова від гіперглобалізації на користь системи аналогічної Бреттон-Вудській системі. Як стверджує Родрік, така система дозволить суверенним, демократичним країнам скористатися можливостями світового ринку — в межах, визначених міжнародними принципами його роботи.
Розумна глобалізація
ред.В останньому розділі своєї книги під назвою A Sane Globalization (укр. розумна глобалізація), Родрік запропонував міжнародний проект економічної системи, яка дозволяє уникнути трилемми глобалізації. Пропонована реформа включає:
- зміна правил СОТ, з тим щоб держави-члени мали більше свободи в управлінні своїми національними економіками (наприклад, дозволяючи певні форми протекціонізму, щоб захистити національні ринки або певним чином направляти розвиток промисловості),
- введення регулювання світових фінансових ринків (напр., податок Тобіна),
- дозвіл безкоштовного (в порівнянні з поточною ситуацією — Родрік не виключає певні обмеження) переміщення робочої сили між країнами,
- сприйняття країн, що розвиваються, як повноправних господарчих партнерів.
Див. також
ред.Література
ред.- Rodrik Dani. The Globalization Paradox: Democracy and the Future of the World Economy. — New York, London : W.W. Norton & Company, 2011.