Відкрити головне меню

Парадокс

порізно істинне твердження чи група тверджень, яке призводить до суперечності або ігнорує інтуїцію
Гідростатичний парадокс (парадокс Паскаля)
Тиск на дні усіх трьох посудин однаковий

Парадо́кс (від грец. παράδοξος — незвичайний, неймовірний, дивний від грец. παρα — поруч, біля, порівняно з  і грец. δόξα — думка, погляд, пов'язаного з грец. δόγμα — положення, догма; грец. δοκέω — вважаю, думаю):

  • порізно істинне твердження чи група тверджень, яке призводить до суперечності або ігнорує інтуїцію.
  • формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання, причому доведення істинності цього висловлювання неодмінно веде до визнання його хибності і навпаки.
  • несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.
  • думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Етимологія слова парадокс може бути віднесена до одного з діалогів Платона «Парменид», в якому Зенон Елейський використовує слово «paradoxon» для опису своїх плідних філософських ідей. Парадокси множинності і руху Зенона, які викрили проблеми в грецькому розумінні простору і часу, були розв'язані тільки завдяки відкриттям математики 19 століття.

Пізніше і частіше використання слова парадокс відноситься до раннього Відродження.

Парадокси в мистецтвіРедагувати

Парадокс як художній прийомРедагувати

Парадоксальність властива багатьом творам мистецтва різноманітних жанрів. Через свою незвичайність парадоксальні вислови, назви, зміст творів привертають увагу. Це використовується в розмовному жанрі, в театральному і цирковому мистецтві, особливо ілюзіоністами (фокусниками), в живописові і фольклорі. Хороші оратори використовують цей прийом в своїх виступах для підтримання уваги слухачів. Популярна дитяча «поезія безглуздя» Льюїса Керрола і Корнія Чуковського, «театр абсурду» в фольклорі і анімації також побудовані на парадоксальності.

Парадоксальними є багато афоризмів відомих мислителів. Наприклад, висловлювання Вольтера: «Ваша думка мені глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я ладен пожертвувати своїм життям» або Ніцше: «Жебраків потрібно виганяти — неприємно давати їм і неприємно не давати їм», Фрумкера: «Чоловік від жінки відрізняється тим, що перед тим як зробити помилку, він все ретельно продумує». Парадоксальністю відрізняються і афоризми Козьми Пруткова, Бернарда Шоу, Оскара Уайльда, Станіслава Єжи Лєца.

Парадокс в музиціРедагувати

В класичній музиці парадоксом прийнято називати вишукані, дивні твори чи фрагменти, які відрізняються від традиційного звучання. Також парадоксами в стародавній Греції називали переможців в олімпійських змаганнях співаків і виконавців інструментальної музики.

Парадокси в науціРедагувати

Парадокси в математиціРедагувати

Поширені лейтмотиви в парадоксах включають прямі і непрямі самопосилання, нескінченність, циклічні визначення, плутанину рівнів судження. Парадокси, які не засновані на прихованій помилці, в основному трапляються на периферіях контексту або мови і вимагають розширення контексту або мови для позбавлення їх від парадоксальних якостей.

Ніколя Бурбакі пише:

«З найдавніших часів критичний перегляд основ усієї математики в цілому або будь-якого її розділу майже незмінно змінювалися періодами непевності, коли виникали протиріччя, які доводилося вирішувати… Але от уже двадцять п'ять століть математики мають звичай виправляти свої помилки й бачити в цьому збагачення, а не збідніння науки; це дає їм право дивитися в майбутнє спокійно»

Парадокси з самопосиланнямРедагувати

Це парадокси, у яких зазвичай суперечність виникає з самопосилання.

  • Парадокс брехуна: «Це твердження неправдиве» — канонічний парадокс з самопосиланням. Ще приклад такого парадоксу — «Відповідь на дане питання є ні».
  • Парадокс Грелінга-Нельсона (споріднений з Парадоксом Рассела): Чи є слово «гетерологічний», що означає «який не застосовується до себе», гетерологічним словом?
  • Парадокс Рассела.

Парадокси в законотворчостіРедагувати

В 2013 році Російська федеральна служба з нагляду в сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій видала документ, яким визначив нецензурні «чотири загальновідомих слова», які є неприпустимими для вживання в ЗМІ[1]. При цьому, відповідно до існуючої практики, документ має бути опублікований в ЗМІ і документ мав би містити заборонені слова, але в цьому випадку він суперечив би сам собі[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Яценко С. С. Софістика / С. С. Яценко. – К. : ТОВ “Сік Груп Україна”, 2016, 208 с. ISBN 978-617-7092-95-6