Папуга-червонодзьоб чорноплечий
| Папуга-червонодзьоб чорноплечий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tanygnathus megalorynchos (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psittacus megalorhynchos Boddaert, 1783 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́га-червонодзьо́б чорноплечий[2] (Tanygnathus megalorynchos) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Мешкає на островах Воллесії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 41-44 см, вага 260 г. Забарвлення переважно зелене, нижня частина тіла жовтувато-зелене. Надхвістя блакитне, пера на плечах чорнуваті зі світлішими зеленуватими або жовтуватими краями. Хвіст зверху зелений з жовтим кінчиком, знизу жовтий. Махові пера синьо-зелені. Дзьоб характерний, великий і червоний. Райдужки білі або жовтуваті, лапи зеленувато-сірі або чорний. Статевий диморфізм слабо виражений, самиці є дещо блідішими за самців. У молодих птахів другорядні і третьорядні покривні пера крил зелені. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням.
Таксономія ред.
Чорноплечий папуга-червонодзьоб був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Нової Гвінеї[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Psittacus megalorynchos у своїй праці «Planches Enluminées»[5]. Пізніше вид був переведений до роду Папуга-червонодзьоб (Tanygnathus), введеного німецьким натуралістом Йоганном Ваглером у 1832 році[6]. Чорноплечий папуга-червонодзьоб є типовим видом цього роду.
Підвиди ред.
Виділяють п'ять підвидів:[7]
- T. m. megalorynchos (Boddaert, 1783) — острови Селаяр[en], Вакатобі[en], Тоґіан[en] (поблизу Сулавесі), острів Флорес, північні Молуккські острови, острови Раджа-Ампат, острови Саранґані[en] (крайній південь Філіппін);
- T. m. affinis Wallace, 1863 — центральні Молуккські острови (Буру, Серам, Амбон, Харуку та інші острови Серамського моря);
- T. m. sumbensis Meyer, AB, 1881 — острів Сумба (центральні Малі Зондські острови);
- T. m. hellmayri Mayr, 1944 — острови Роте[en] і Семау[en] та південний захід острова Тимор;
- T. m. subaffinis Sclater, PL, 1883 — Бабар[en] і Танімбар (південні Молуккські острови).
Поширення і екологія ред.
Чорноплечі папуги-червонодзьоби мешкають в Індонезії і на Філіппінах. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на узліссях, в мангрових лісах, садах і на кокосових плантаціях. Зустрічаються переважно на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться плодами, квітками і горіхами. Сезон розмноження триває з серпня по грудень. В кладці 2 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Tanygnathus megalorynchos: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 01 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le perroquet à bec couleur de sang. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 169—170.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Perroquet, de la Nouvelle Guinée. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 713.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 45, Number 713.
- ↑ Wagler, Johann Georg (1832). Monographia Psittacorum. Abhandlungen der mathematisch-physikalischen Classe, Königlich-Bayerische Akademie der Wissenschaften (лат.). 1: 463–750 [501].
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |