Пам'ятник Тетяні Маркус

50°28′13.000000100805″ пн. ш. 30°26′51.000000100006″ сх. д. / 50.47028° пн. ш. 30.44750° сх. д. / 50.47028; 30.44750
Типпам'ятник
Країна Україна
РозташуванняКиїв, Бабин Яр, на розі вулиць Дорогожицької та Олени Теліги[1].
АрхітекторЄ. Костін
СкульпторВ. Медведєв
Матеріалбронза, сірий граніт
Засновано1 грудня 2009
Будівництво1 грудня 2009
Пам'ятник Тетяні Маркус. Карта розташування: Київ
Пам'ятник Тетяні Маркус
Пам'ятник Тетяні Маркус (Київ)
Мапа

CMNS: Пам'ятник Тетяні Маркус у Вікісховищі

Пам'ятник Тетяні Маркус — пам'ятник 21-річній Тетяні Маркус (єдина жінка отримала звання Герой України за участь у Німецько-радянській війні війні[2]) розташований в Києві у Бабиного Яру.

Історія

ред.

Тетяна Маркус під час Німецько-радянської війни була підпільною зв'язною та була в диверсійній групі. Сприяла вбивству десятків офіцерів та рядових фашистів (серед них — головного гаулейтера Києва)[3][4].

22 серпня 1942 схоплена гестапо та близько півроку її дуже жорстоко катували[5]. Ніякої інформації нацистам вона не видала і була вбита.

Ілля Левітас більше 50 років домагався увічнення імені дівчини (з 1956)[6].

Пам'ятник відкритий 1 грудня 2009. Його збиралися відкрити ще 29 вересня, але через труднощів з місцем та матеріалами відкриття довелося перенести. Своє ім'я на пам'ятнику І. Левітас увічнювати не став, а напис зазначає: «За ініціативою Єврейської конфедерації України та фонду Пам'ять Бабиного Яру». На відкритті було безліч присутніх, серед них — публічні особи: ініціатор відкриття пам'ятника, президент «Фонду пам'яті "Бабиного Яру"» Ілля Левітас, міський голова Києва Леонід Черновецький, Геннадій Удовенко (голова Ради з питань етнополітики при Президентові України), Сергій Максимов (співпрезидент Єврейської конфедерації України) та Надзвичайний та Повноважний посол Ізраїлю Зіна Калай-Клайтман[7]. Відкриття пам'ятника проведено президентом України.

За словами Леоніда Черновецького, на відкритті пам'ятника:

Наш обов'язок докласти максимум зусиль, щоб ніхто не був забутий. Сьогодні ми відкриваємо пам'ятник юній безстрашній єврейській дівчині, яка віддала життя у боротьбі з нацистськими загарбниками [7]

До пам'ятника постійно покладають квіти, особливо в день народження Тетяни Маркус. Так, 21 вересня 2011, на 90-річчя з дня її народження, пройшла церемонія покладання квітів за участю різних громадських діячів. Зокрема, на церемонії були присутні директор Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Б. Глазунов, Президент Єврейської ради України, голова фонду «Пам'ять Бабиного Яру» Ілля Левітас, режисер кінофільму «Бабин Яр» Миколи Засєєв-Руденко, учні школи № 44, автор пам'ятника скульптор Валерій Медведєв (він же автор Пам'ятнику знищеним у Бабиному Яру дітям) та ін.[8]

Опис

ред.

Пам'ятник виконаний з бронзи та являє собою фігуру дівчини, у якої рішуче стиснуті кулаки[9]. Фігура стоїть біля колючого дроту. Композиція захопила одних, а інші не зовсім зрозуміли композиційне рішення.

Пам'ятник створений скульптором В. Медведєвим, архітектором Є. Костіним на кошти приватних осіб.[10].

П'єдестал виконаний з сірого граніту[11], напис:

«Тетяна Маркус

1921-1945

ГЕРОЙ УКРАЇНИ

Видна Київська підпільниця» [10].

Примітки

ред.
  1. На территории Бабьего Яра открыт памятник Татьяне Маркус
  2. Замордована гестапівцями київська підпільниця Тетяна Маркус лише в незалежній Україні отримала звання Героя
  3. «Вечерний Киев». 22 сентября 1992 р.
  4. Еврейская подпольщица, грузинская княжна, Герой Украины Татьяна. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  5. ИЗВЕСТНОЕ И НОВОЕ СЛОВО О ТАНЕ МАРКУС[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. Татьяне Маркус и Анатолию Шапиро посмертно присвоены звания Героев Украины
  7. а б В Киеве открыт памятник Татьяне Маркус
  8. Покладання квітів на честь 90-х роковин з дня народження Тетяни Йосипівни Маркус
  9. Памятник Татьяне Маркус открыли, но официоз — на днях. Первая женщина — Герой Украины травила фашистов и бросила в них гранату в букете цветов
  10. а б Тетяна Маркус
  11. В Бабьем Яру установлен памятник Татьяне Маркус. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.

Література

ред.

Посилання

ред.