Засєєв-Руденко Микола Вікторович
Микола Вікторович Засєєв-Руденко (1 липня 1933, Київ — 24 жовтня 2021, Київ)[1] — радянський і український актор, кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв Кабардино-Балкарії (1988). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1998), Державної премії Росії (2001), Міжнародної премії імені Сіді Таль (2002). Заслужений діяч мистецтв України (2003). Народний артист України (2017)[2].
| Микола Засєєв-Руденко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1 липня 1933 Київ | |||
| Помер |
24 жовтня 2021 (88 років) Київ | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор, кінорежисер, сценарист | |||
| У шлюбі з | Ковальова Оксана Олександрівна | |||
| IMDb | nm0953640 | |||
| Нагороди та премії | ||||
   | ||||
|
| ||||
БіографіяРедагувати
Народився 1 липня 1933 року у Києві в родині військовослужбовця. У 1972 році закінчив режисерський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії.
Був актором Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки та актором театру-студії кіноактора при Київській кіностудії імені Олександра Довженка.
Був членом Національної спілки кінематографістів України. Помер 24 жовтня 2021 року у Києві від коронавірусу.
Особисте життяРедагувати
- Перша дружина: Людмила, дочка — Марина.
- Друга дружина: Алла, дочка — Тетяна.
- Третя дружина: Оксана Ковальова — актриса і режисер-постановник, син — Микола[3].
- Сім років Микола Засєєв був у фактичному шлюбі з актрисою Тамарою Носовою[3].
ФільмографіяРедагувати
Знявся у фільмах:
- «Партизанська іскра» (Вайсман),
- «Виправленому вірити» (Горевий),
- «Шляхами війни» (епізод),
- «Катя-Катюша» (Костя),
- «Їм було дев'ятнадцять» (Шмаринов),
- «Дочка Стратіона» (Деркач),
- «Скарби палаючих скель» (шеф білих найманців),
- «Родина Коцюбинських» (Кулик),
- «Москва — Генуя» (Хемінгуей; «Білорусьфільм»),
- «Залізний потік» (ординарець; «Мосфільм»),
- «Удар, ще удар!» (Кутилін, «Ленфільм»),
- «Дорога до пекла» (Шевчик — роль озвучив актор Євген Паперний, кіностудія імені Олександра Довженка).
виконував епізодичні ролі у фільмах:
Поставив на Київській кіностудії імені Олександра Довженка телефільми:
- «Поїздка крізь місто» (1979, новела «Любов під псевдонімом»),
- «Дивна відпустка» (1980, 3 с, у співавт.),
- «Таємниця, відома всім» (1981, 2 а),
- «Без року тиждень» (1982),
- «Поранені камені» (1987, т/ф, 3 с),
- «Галявина казок» (1988, т/ф, 3 с), — немає в титрах
- «Дорога до пекла» (1988, 2 с),
- «Зброя Зевса» (1991, т/ф, 5 а),
- «Постріл у труні» (1992),
- «Браві хлопці» (1993),
- «Москаль-чарівник» (1995, Приз глядацьких симпатій «Кришталевий ангел» на МКФ у Славутичі, Україна, 1996; Другий приз фестивалю і приз глядацьких симпатій МКФ у Гатчині, Росія, 1996),
- «Князь тьми» (1996),
- «Чорна рада» (2000),
- «Бабин Яр» (2002, у співавт.),
- «Запорожець за Дунаєм» (2007, у співавт.).
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://www.ukrkino.com.ua/about/spilkanews/?id=15068
- ↑ Указ Президента України №10/2017 від 21 січня 2017 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України». Архів оригіналу за 23 січня 2017. Процитовано 24 січня 2017.
- ↑ а б Газета «Бульвар Гордона»: Кинорежиссёр Николай Засеев-Руденко: «Если бы Тамара Носова согласилась, чтобы мы с ней расстались друзьями, была бы жива до сих пор» (выпуск № 12 (152) от 25 марта 2008 года). Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 22 лютого 2020.
ЛітератураРедагувати
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.61;
- Влащенко Н. Николай Засеев: Режиссер — зто не дерьмо собачье с вонючей бородой // Комсомольская правда в Украине. 1997, 24—31 окт. — С.14. Заслужений діяч мистецтв України (2003);
- Ольга Брюховецька. «Запорожець за Дунаєм» і колоніальний міф // Кіно-Театр. 2008, № 3 [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.].
ПосиланняРедагувати
- Засєєв-Руденко Микола на сайті IMDb (англ.)
- http://www.kino-teatr.ru/kino/director/sov/1583/works/ [Архівовано 28 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://bulvar.com.ua/gazeta/archive/s12_61829/4329.html [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://112.ua/interview/snyali-chernuyu-radu-za-4-mln-grn-potomu-chto-ne-vorovali-i-pili-umerenno-237948.html [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]