Відкрити головне меню

Ілля Михайлович Левітас (11 грудня 1931(19311211), Ташкент, Узбецька РСР, СРСР4 серпня 2014, Київ, Україна) — український історик, педагог, журналіст, громадський діяч єврейського походження, президент Єврейської ради України, президент Ради національних товариств України.

Левітас Ілля Михайлович
Левітас Ілля Михайлович.jpg
Народився 11 грудня 1931(1931-12-11)
Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Помер 4 серпня 2014(2014-08-04) (82 роки)
Київ, Україна
Поховання
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність єврей
Діяльність журналіст
Нагороди
Заслужений працівник культури України
Відмінник освіти України
Майстер спорту СРСР
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна Грамота Президії Верховної Ради України

Зміст

ЖиттєписРедагувати

ОсвітаРедагувати

Закінчив Київський державний інститут фізкультури (1959) та Київський державний педагогічний інститут (1964).

Кар'єраРедагувати

У 19521992 працював у школах Києва вчителем російської літератури та фізичного виховання.

У 1989 заснував Раду національних товариств України, яка зараз об'єднує більше як 300 місцевих організацій 39 національностей. Організатор обласних рад національних товариств в 13 областях України і Всеукраїнського фестивалю «Усі ми діти твої, Україно»! (1990). Ініціював створення національних товариств: ромського, курдського, естонського, ассирійського, казахського. Представляв Україну на різних міжнародних форумах, конференціях, конгресах, нарадах.

У 1989 заснував і очолив першу єврейську всеукраїнську організацію — Товариство єврейської культури України, яке в 1992 увійшло до складу Єврейської ради України. Засновник Товариства «Україна-Ізраїль» (1990).

У 1990 заснував єврейську газету «Відродження», в 1992 — першу всеукраїнську газету «Єврейські вісті», яку редагував з того часу. За ініціативою І. М. Левітаса створені вірменська, болгарська, єврейська, польська, румунська національні газети.

У 2001–2003 був головою Ради представників національних меншин України при Президентові України.

ТворчістьРедагувати

Автор і упорядник 23 книг з історії єврейського народу, у тому числі — десяти книг про трагедію Бабиного Яру. Автор понад 200 статей.

ВідзнакиРедагувати

  • Заслужений працівник культури України (1991),
  • відмінник фізкультури і спорту СРСР (1983),
  • відмінник народної освіти України (1978), вчитель вищої категорії.
  • майстер спорту з гандболу (1954), суддя республіканської категорії (1958).

ПосиланняРедагувати