Пам'ятник Олексію Бекетову (Харків)
Пам'ятник Олексію Бекетову (на Сумській) — пам'ятник українському архітектору Олексію Бекетову у Харкові.
| Пам'ятник Олексію Бекетову | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Пам'ятник в анфас | ||||
|
50°00′01″ пн. ш. 36°14′05″ сх. д. / 50.00028° пн. ш. 36.23472° сх. д.Координати: 50°00′01″ пн. ш. 36°14′05″ сх. д. / 50.00028° пн. ш. 36.23472° сх. д. | ||||
| Тип | пам'ятник | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Харків, вул. Сумська, б. 40 | |||
| Архітектор | Юрій Шкодовський | |||
| Скульптор | Гурбанов Сейфаддін Алі огли | |||
| Матеріал | Граніт, бронза | |||
| Засновано | 22 серпня 2007 | |||
| Встановлено | 22 серпня 2007 року | |||
  Пам'ятник Олексію Бекетову (Харків) (Україна) | ||||
 | ||||
Опис ред.
Монументальна споруда висотою близько 3,5 метрів. Фактично складається з трьох частин: п'єдестала, фігури архітектора на стільці і кам'яної брили. П'єдестал в своїй нижній частині складається з двох сходинок до підніжжя (асфальту). Матеріал п'єдесталу — граніт. Сама композиція пам'ятника складається з фігури архітектора, який сидить у старовинному кріслі в задумливій позі, схрестив ноги і тримає лівою рукою незакінчений кресленик, а правою — підпирає голову, задумливо опираючись на колону позаду нього. Позаду нього розташована кам'яна брила. В більшій мірі необроблена, крім верхньої частини, яка представлена у вигляді верхівки античної колони.
Історія ред.
Архітектор Олексій Бекетов значною мірою сформував архітектурний вигляд міста Харкова (понад 40 будівель), особливо Нагірного району, вулиць Пушкінської, Садово-Куликівської та Мироносицького провулку.
Ідея створення пам'ятника Бекетову народилася у стінах Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури у 2004 році. Колектив університету одноголосно рішенням Вченої ради (протокол № 7 від 3 вересня 2004 року) звернувся до тодішнього Харківського міського голови Володимира Шумілкіна з проханням про прийняття рішення міською радою про спорудження пам'ятника архітектору Олексію Бекетову. Пам'ятник було вирішено встановити біля університету будівництва і архітектури[1].
У серпні 2007 року пам'ятник Олексію Бекетову був встановлений біля парадного входу в головний корпус Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, розташований за адресою вулиця Сумська, 40. Керівником проектних робіт зі спорудження пам'ятника був завідувач кафедри урбаністики ХДТУБА професор Юрій Шкодовський, а автором пам'ятника — скульптор Сейфаддін Гурбанов.
22 серпня 2007 року пам'ятник було відкрито. В урочистій церемонії відкриття взяли участь мер міста Харкова Михайло Добкін[2], тодішній глава Харківської облдержадміністрації Арсен Аваков, його заступники — Володимир Бабаєв та Людмила Бєлова, головний архітектор області Юрій Шкодовський, ректори харківських вузів, керівники підприємств і організацій, автор пам'ятника, скульптор Сейфаддін Гурбанов, а також онук архітектора Федір Рофе-Бекетов[2].
Пам'ятник архітектору Бекетову був створений на пожертви харків'ян, збором яких займався благодійний фонд імені Мечникова.
Примітки ред.
- ↑ Памятник архитектору Бекетову появится возле университета строительства и архитектуры [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б У Харкові відкрито пам'ятник архітектору Бекетову[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела та посилання ред.
- Памятник Бекетову Алексею Николаевичу [Архівовано 13 травня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Виступ губернатора на відкритті пам'ятника. Персональний сайт Арсена Авакова [Архівовано 11 вересня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Пам'ятник архітектору Бекетову допомагатиме харківським студентам. Радіо «Свобода» [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Пам'ятники та меморіали > Східний регіон. Олексію Бекетову // Портал «Ukrain.Travel»
- Путятин В. Д. Универсальный мастер Слобожанщины Сейфаддин Гурбанов // в книзі: Путятін В. Д. Пам'ятки монументального мистецтва Слобожанщини. Збірка науково-популярних статей до 70-річчя від дня народження. — Х.: Курсор, 2011. — 280 с. [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.] — С. 168—170.