Пам'ятник Т. Г. ШевченкуРедагувати

Відкриття пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку відбулося в м. Дніпродзержинську в рамках святкування 250-річного ювілею міста 3 червня 2000 року. Його автор — член Національної спілки художників України, заслужений скульптор України Гарнік Ашотович Хачатрян, який постійно проживає і працює в м. Дніпродзержинську, архітектори — Юрій Васильович Бєлобородов і Олександр Тимофійович Чегорка, член Національної спілки художників України. Наш пам'ятник став 401-м в Україні пам'ятником Т. Г. Шевченку. Над проектом пам'ятника Т. Г. Шевченку автор працював вісім років, створивши декілька його варіантів. За основу було взято найбільш вдалий у художньому відношенні ескіз. Роботи по його втіленні в матеріал розпочалися безпосередньо перед ювілеєм і були виконані в рекордно короткий строк: з 10 березня по 2 червня 2000 року. Основні параметри пам'ятника: висота сидячої фігури — 230 см, вага: 1100 кг, нижній постамент з полірованого граніту — 400 * 400 см, постамент у вигляді каменю: 270*75 см. Граніт з Токівського кар'єру Апостолівського району Дніпропетровської області. Основні етапи його виготовлення:

  • створення гіпсового варіанту для відливу (в майстерні скульптора)відливка фігури по частинах на мідноливарній дільниці фасонно-ливарного цеху ВАТ «Дніпровський металургійний завод». Відливала бригада робітників на чолі з Палієм Володимиром Дмитровичем;
  • зварювальні роботи здійснювалися в цеху по ремонту мартенівського обладнання (ЦРМО-3);
  • доопрацювання швів, шліфувальні роботи, здійснювалися у внутрішньому дворі театру. Шліфування здійснювалося вручну за надзвичайно короткий термін.

На постаменті викарбувані слова «…І буде правда на землі» з вірша Т. Г. Шевченка «І тут і всюди — скрізь погано», написаного в 1860 році. 28 травня 2000 року пам'ятник було встановлено біля театру, на постійному місці, де він стояв під простирадлом до відкриття 3 червня 2000 р. У церемонії відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченку брали участь Президент України Л. Д. Кучма і Президент Казахстану Н. А. Назарбаєв.

ЛітератураРедагувати

  1. Уварова И. Я делаю Шевченко… // Ведомости. — 2000. — 20 марта
  2. Днепров Ф. Днепродзержинск: юбилейные торжества //Ваша газета. — 2000. — 8 июня.
  3. Фиголь В. Правда вместо людей // Событие. — 2010. — 31 марта — с. 13.
  4. Цитата на памятнике Кобзарю обрела ясность// Событие. — 2010. — 7 апреля. — с. 7.

Пам'ятник МатеріРедагувати

Відкрито пам'ятник 1 червня 2002 року в Міжнародний день захисту дітей. Місце розташування пам'ятника: проспект Леніна, 21.

Монумент — фігура жінки-матері з дитиною на руках у повний зріст. Висота — 4 м. Матеріал — бронза.

Пам'ятник Матері скульптору, заслуженому скульптору України, члену Національної спілки художників України Гарніку Ашотовичу Хачатряну допомагали відкрити три жінки: позувала для моделі акторка міського театру Валентина Голенко, тонку і відповідальну зварювальну роботу бронзових деталей виконала робітниця Дніпродзержинського авторемонтного заводу Алла Іванівна Благова, зняла зі скульптури покривало школярка Настя Галагуза. Три віки, три жіночих образи — і символи, і саме життя. Відливати скульптуру з бронзи автору допомагали спеціалісти дніпропетровського підприємства «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова», з'єднати в одне ціле — спеціалісти ВАТ «Дніпродзержинський авторемзавод». У створенні архітектурних рішень пам'ятника Жінці-матері брав участь художник, архітектор, член Національної спілки художників України Олександр Тимофійович Чегорка. Відкриття пам'ятника Матері — це данина шани і поклоніння жінці, яка дає життя і оберігає його.

ЛітератураРедагувати

  1. Памятнику — быть! // Ведомости. — 2001. — 25 июля.
  2. Лунева С. И мастерство, и вдохновенье — тебе родной Днепродзержинск!// Ведомости. — 2002. — 5 июня. — с. 1-2.
  3. Памятник Матери помогали открыть три женщины //Ведомости. — 2002. — 5 июня. — с. 2.
  4. Глумова Т. Актриса Валентина Голенко сыграла роль, воплощенную в монументе // Відомості. — 2007. — 7 березня. — с. 4-5.

Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістамРедагувати

Ідея створення пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам належить Союзу ветеранів Афганістану та міському комсомолу нашого міста. Вони оголосили конкурс на найкращий проект пам'ятника. Серед запропонованих на розгляд комісії робіт, був відзначений проект дніпропетровських скульпторів Миколи Нечипорука і Василя Трубчака. Пам'ятник в 1994 році встановили на лівому березі міста в районі кінотеатру «Мир». Висота — 6 м. Виконаний з граніту- (дві скали) і міді (фігура воїна). Архітектор — В. Д. Гладій. Монумент 6-метрової висоти відображає воїна-десантника з автоматом. Це узагальнений образ дніпродзержинського юнака, що падає вражений кулею між двома скелями, які ніби підтримують його. Скелі символізують скорботних матір і дівчину. По задуму авторів пам'ятника головною його ідеєю було передати стан безвинно загиблої на війні молодої людини. На меморіальній плиті вирізьблені 13 прізвищ наших земляків: Буряк Петро, ряд. Бурчак Валерій, м-р Воробйов Анатолій, к-н Губенко Михайло, ряд. Дзюба Павло, л-нт Злуніцин Олег, мол.серж. Калістратов Сергій, ряд. Коноров Юрій, ряд. Лікар Володимир, ст.л-нт Стовба Олександр, мол.серж. Скляр Юрій, ряд. Сухий Сергій, серж. Бєлобров Геннадій. У підніжжі пам'ятника викарбувано: «Памяти вечно молодых солдат и офицеров, погибших в Афганистане». Щорічно тут проходять мітинги-реквієми з нагоди річниці виводу радянських військ з Афганістану. Віддати данину поваги і вклонитись пам'яті полеглих земляків приходять колишні воїни-афганці (в війні в Афганістані брали участь близько 700 дніпродзержинців).

ЛітератураРедагувати

  1. Юргель В. На півшляху до пам'ятника // Дзержинець. — 1990. — 30 жовтня
  2. Стрельцова И. Это нужно живым // Думка. — 1993. — 16 квітня
  3. Кочуровский О. Высажена березовая аллея / Відомості. — 2010. — 21 квітня. — с. 3

Пам'ятник воїнам-визволителямРедагувати

Пам'ятник відкритий 9 травня 1975 року в пам'ять про загиблих воїнів — визволителів, підпільників і партизанів. Встановлено на Жовтневій площі (тепер — площа Визволителів) м. Дніпродзержинська Пілони і стела виготовлені з монолітного залізобетону на білому цементі. Висота пілону — 25 м. Автори пам'ятника — скульптори А. А. Зайцев, А. І. Зайцев (батько і син), архітектори А. П. Романенко, В. І. Дубина, А. В. Кримцов. Два пілони, що підіймаються вгору у вигляді прапорів, спираються на п'ятигранну платформу. Через три метри від пілонів розташована стела, виконана у вигляді прапора. На чільній стороні стели — барельєф з орденом «Перемога» і текстом наказу Верховного Головнокомандувача від 25 жовтня 1943 року про присвоєння почесних найменувань «Дніпродзержинських» військовим частинам, які відзначилися при визволенні від фашистів Дніпропетровська і Дніпродзержинська. Право відкрити монумент було надано почесним гостям міста Героям Радянського Союзу С. П. Шпаковському і Н. М. Маркову — учасникам форсування Дніпра у 1943 році, Героям Соціалістичної Праці доменнику Дзержинки С. Ф. Гладкому, хімікові М. Г. Моргуну та колишньому підпільникові І. А. Гавелі.

ЛітератураРедагувати

  1. Петренко А. Героям-визволителям. Відкриття монумента на Жовтневій площі //Дзержинець. — 1975. — 12 травня.

Архітектурно-скульптурна композиція «Голгофа»Редагувати

15 вересня 2013 року у Дніпродзержинську відбулось урочисте відкриття Соборної площі, головним елементом якої став монумент «Голгофа». Пагорб діаметром 20 м і заввишки 3,3 м. Висота хреста — 9 м. Вага хреста — 2 тонни. Висота скульптури — 4,5 м. Вага скульптури — 960 кг. Вага тернового вінця на голові Спасителя — 6 кг. Проект композиції та скульптуру створив відомий дніпродзержинський скульптор, заслужений скульптор України, член Національної спілки художників України Г. А. Хачатрян. Композиція складається з пагорба, що символізує Голгофу, та найбільшої в Україні 9-метрової статуї Спасителя. Скульптуру відлили з бронзи на дніпропетровському підприємстві «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова». Архітектурно-скульптурна композиція «Голгофа» зі статуєю Христа Спасителя — важлива складова Дніпродзержинського духовно-просвітницького комплексу, як потужного центру духовного відродження.

ЛітератураРедагувати

  1. Бєлобородов Ю. Такого значущого об'єкта в місті давно не будувалося // Відомості. — 2013. — 25 вересня. — с. 3.
  2. Нагорный О. С радостью в сердце // Знамя Дзержинки. — 2013. — 19 сентября. — с.5.
  3. Буланов В. Соборна площа — новий центр міста //Відомості. — 2013. — 18 вересня. — с. 8-9.
  4. Явление Христа народу // Событие. — 2013. — 18 сентября. — с. 2-3.
  5. Дрюченко М. У Дніпродзержинську відкрили Присоборну площу // Вісті Придніпров'я. — 2013. — 17 вересня. — с.6.
  6. У день міста в Дніпродзержинську відкриється архітектурна композиція «Голгофа» зі скульптурою Христа Спасителя // Відомості. — 2013. — 11 вересня. — с.2.