Палінгенія довгохвоста
Палінгенія довгохвоста | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Palingenia longicauda (Olivier, 1791) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Палінгенія довгохвоста (Palingenia longicauda) — вид комах з родини Palingeniidae.
Морфологічні ознаки
ред.Крила дорослих особин гемінізовані (поздовжні жилки попарно зближені). Передні крила з 3 парами жилок. Функціональними є тільки передні ноги самця. Парацерк рудиментарний. Церки самця удвічі довші за тіло, у самиць дорівнюють довжині тіла. Голова коричнева, груди та ноги жовті або білуваті, черевце та церки жовтуваті. Личинки жовтувато-коричневі. Гомілки передніх ніг з масивними зубцями ззовні. Зубці «бивнів» (дистальних виростів мандибул) великі, недиференційовані. 3-7 сегменти черевця з довгими латеральними відростками.
Поширення
ред.Південно-центральноєвропейський вид; повністю зник у Західній Європі. Достовірні знахідки тепер тільки у басейні Дунаю. В Україні вид трапляється в основному руслі р. Дунай (околиці м. Рені) та у Кілійському гирлі Дунаю. До першої половини ХХ ст. відзначався в басейнах верхньої та середньої течії Дністра. В Україні у 1970-ті роки чисельність у Кілійському гирлі Дунаю до Вилкова сягала 500–700 екз. /м2 при біомасі до 5 г/м2. Сучасні дані відсутні.
Особливості біології
ред.Населяє глинисту урвисту рипаль річок. Личинки риють у мулисто-глинистих осадах дна та берегів на глибині до 10 м U-подібні ходи. Ритмічними рухами личинки створюють приток води, відфільтровуючи частинки органіки, водорості, бактерії, якими живляться. Цикл розвитку семівольтинний; личинки розвиваються впродовж 2-3 років, линяючи до 20 раз. Літ дорослих особин в червні-липні, має синхронізований характер. Пік вильоту припадає на 16.00- 19.00 год. Імаго живуть короткий час і постійно знаходяться в польоті: середні та задні ноги не функціонують. Після копуляції самиці здійснюють компенсаторний літ до 10 км вверх по течії річки.
Загрози та охорона
ред.З огляду на приуроченість виду до донних мулистих ценозів великих низинних річок, найбільшу загрозу становлять гідротехнічна регуляція (днопоглиблювальні роботи у гирловій частині Дунаю) та забруднення вод.
Заходи з охорони: Дотримання конвенцій та втілення в життя загальноєвропейських і регіональних програм, спрямованих на покращення стану екосистем Дунаю та збереження біоти; мораторій на прокладання глибоководних судноплавних шляхів в межах Кілійської частини дельти Дунаю; контроль якості поверхневих вод.