Палімпсест
Палімпсест (грец. παλίμψηστον, від πάλιν — знову + ψηστός — зіскребений, лат. Codex rescriptus) — пергамент, на якому стерли первісний текст, а поверх нього написали новий.
Зміст
Історія виникненняРедагувати
Пергамент був дуже дорогим матеріалом, таким чином люди, які займалися переписуванням матеріалу, намагалися різними способами знизити ціну книг. Тому часто для переписування брали пергамент уже використаний, на якому, на думку автора, містилася неважлива інформація. Старий текст змивали або зішкрібали і на очищених таким чином аркушах писали знову. Такі рукописи і називають палімпсестами.
Слов'янських рукописів, написаних на палімпсестах, дуже мало, але в Західній Європі вони зустрічаються досить часто. Особливо широко їх застосовували до початку X століття. У VII столітті використання палімпсестів набуло такого поширення, що у 691 році церковний собор виніс з цього приводу спеціальну постанову, що забороняє зішкрібати священні книги. Для дослідників такі рукописи дуже важливі, тому що вони допомагають розкрити невідомі сторінки історії культури і відносин між країнами і народами.
ДослідженняРедагувати
За допомогою новітніх технічних засобів фотографування в ультрафіолетових променях, томографії тощо попередні записи іноді вдається прочитати. Так, 1926 року став широко відомий Лейденський палімпсест, тобто пергаментна книга, на яку в кінці Х століття нанесли текст Софокла, а ще через чотири століття його зішкребли, щоб написати на звільненому пергаменті півтори сотні сторінок творів релігійного характеру. Лейденський палімпсест з відновленим текстом є найдавнішим джерелом для сучасних видань Софокла.
Особливий випадок палімпсесту — гіперпалімпсест. Цей термін запропонував А. А. Залізняк для Новгородського кодексу, в якому десятки або сотні текстів наклалися один на одного і тому надзвичайно важко їх відновити.
Див. такожРедагувати
ЛітератураРедагувати
- Ángel Escobar, El palimpsesto grecolatino como fenómeno librario y textual, Zaragoza 2006.