Палац у Неборові

Палац у Неборові (пол. Pałac w Nieborowie) — палацово-парковий ансамбль 17-19 століть у ґміні Неборув, філія Національного музею (Варшава).

скасований =
Палац у Неборові Pałac w Nieborowie
Палац у Неборові, парковий фасад Палац у Неборові, парковий фасад
52°04′00″ пн. ш. 20°04′13″ сх. д.
Країна	Польща
Розташування	ґміна Неборув
Тип	палац
Тип будівлі	Палац
Стиль	бароко
Автор проєкту	Тильман Ґамерський
Будівельник	Тільман Гамерський
Архітектор	Тильман Ґамерський
Перша згадка	в 16 ст.
Початок будівництва	1694 р.
Побудовано	в 19 ст.
Будівлі: палац, оранжерея, стайні, сад бароко, будівля керамічної мануфактури
Прибудови	в 19 ст.
Стан	задовільний
Палац у Неборові Палац у Неборові (Польща)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Поселення відоме з 14 століття. У 16 столітті виникає садиба перехідного стилю від пізньої готики до ренесансу. Володарями була родина Неборовських, які продали маєтність кардиналу Міхалові Стефану Радзеєвському.

У добу бароко

З 1694 р. кардинал залучив до проєктування та будівництва відомого польського архітектора, нідерландця за походженням Тильмана Ґамерського. Він створив палац у формах стриманого бароко та регулярний сад (залишки саду бароко реставровані і відомі в Польщі).

З 1774 р. володар замку — князь Міхал Єронім Радзівілл, у майбутньому — губернатор міста Вільно. Радзівілл розбудовує сад бароко, переробляє частину інтер'єрів і наповнює палац творами мистецтва. За часів володарювання князя палац прикрасили:

Палац у Неборові, вестибюль.

• картинна галерея (твори митців Голландії, Іспанії, Німеччини, Італії),
• колекція меблів,
• бібліотека на 10 тисяч примірників, серед яких були і інкунабули 15 століття,
• кабінет гравюр та малюнків (близько 15 тисяч аркушів).

У 19 столітті

По смерті князя у 1831 р. маєток декілька років не мав володаря через сперечання нащадків за спадок. Садиба перейшла до Зігмунда Радзівілла, який почав розпродавати майно заради прибутку, в тому числі ділянки саду Аркадія. Найкраща частина картинної галереї та бібліотеки була розпродана на аукціонах у Парижі. З 1879 р. володарем став племінник Петро Міхал Радзівілл, який викупив ділянки саду Аркадія. У 1881 р. створив у садибі керамічну мануфактуру та майстерню по виготовленню меблів. Міхал Радзівілл відновив і палацову бібліотеку, хоча й не колишніми зразками. Він помер у 1903 р.

• 
  Керамічна мануфактура в Неборові
• 
  Кахлі та майоліка мануфактури в Неборові
• 
  Барельєф у парку «Викрадення Прозерпіни»

У 20 столітті

Удова продала маєток родичу, володарем став Януш Радзівілл. Він переробляє частку інтер'єрів, а садиба стає модним місцем зустріч польських аристократів у міжвоєнний період. До 1945 р. він залишався володарем садиби. Теріторя підпала під окупацію спочатку німецьких фашистів, потім радянський військових, але садиба була збережена . Посадовці НКВС арештували Радзивіллів і перемістили в концтабір на територію СРСР біля м. Красногорськ, де і померла дружина Януша. Останній вижив і повернувся вже в Соціалістичну Польщу у 1947 р. Але садиба (сад бароко, сад Аркадія, палац, керамічна мануфактура) були вже націоналізовані і стали майном держави. Янущ Радзівіл помер у 1967 р. Садибу в Неборові зробили філією Національного музею в Варшаві.

Інтер'єри палацу в Неборові

• 
  Червоний салон у стилі неорококо, 19 ст.
• 
  Мала ідальня, камін
• 
  Бібліотека
• 
  Жовтий кабінет

Див. також

• Мистецтво Польщі
• Сад бароко
• Національний музей (Варшава)
• Кахлі
• Кабінет

Джерела

• Krzysztof Jabloński, Włodzimierz Piwkowski. Nieborów, Arkadia.— Warszawa, 1996. ISBN 83-7079-598-6

Посилання

• (Museum in Nieborów und Arkadia) сайт музею в Неборові