Паламарчук Олексій Тимофійович

Олексі́й Тимофі́йович Паламарчу́к (*1895, м. Хмільник (нині Вінницької області) — †3 листопада 1937, розстрільний полігон НКВС СРСР в урочищі Сандармох, нині в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелії, РФ) — старшина Армії УНР.

Олексій Тимофійович Паламарчук
Народження 1895(1895)
Хмільник Подільська губернія
Смерть 3 листопада 1937(1937-11-03)
Сандармох Карелія
Поховання Сандармох
Країна  УНР
Приналежність Армія УНР
Звання офіцер
Війни / битви Українсько-радянська війна

Жетрва більшовицького терору.

Життєпис

ред.

Народився в м. Хмільник Подільської губернії в селянській родині. У царській армії служив телеграфістом, згодом підстаршина в армії Української Держави і УНР (служив у вартовій команді). Освіта вища медична, навчався також театрального мистецтва. Артист театру революції (м. Харків), потім — Всеукраїнського будинку Червоної армії. До арешту проживав у Києві.

Заарештований: 8 липня 1935 р. Засуджений Військовим трибуналом Київського військового округу 22 жовтня 1935 р. за ст. 54-8-11 КК УСРР на 10 років ВТТ.

Відбував покарання в Соловках. Разом з режисером Лесем Курбасом, драматургом Мирославом Ірчаном та деякими іншими українськими політв'язнями — діячами культури, письменниками — був у трупі соловецького табірного театру, як артист грав у виставах[1].

Постановою окремої трійки Управління НКВС СРСР по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 р. дістав найвищу кару (розстріл). Вивезений з островів з великим етапом в'язнів Соловецької тюрми і страчений 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох поблизу селища Медвежа Гора (нині м. Медвеж'єгорськ, Республіка Карелія, РФ).

Посмертно реабілітований Військовою колегією Верховного суду СРСР 17 листопада 1959 року.

Примітки

ред.
  1. Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — К. : Експрес-Поліграф, 2013. — С. 207—208

Джерела і література

ред.