Мовчан Павло Михайлович

український громадський діяч, журналіст і політик; поет, перекладач, сценарист
(Перенаправлено з Павло Мовчан)

Павло́ Миха́йлович Мо́вчан (15 липня 1939(1939-07-15), Велика Вільшанка і Україна) — український громадський діяч, журналіст і політик, поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993); голова ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка; член Центрального проводу УНП (з січня 2003); шеф-редактор газети «Слово Просвіти»; член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (з листопада 2005). Член Спілки письменників України (з 1972). Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1992).

Павло Михайлович Мовчан
Народився15 липня 1939(1939-07-15) (85 років)
Велика Вільшанка, Україна[1] або Україна[1]
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик, громадський діяч, журналіст, поет, перекладач, сценарист
Галузьлітература[1], журналістика[1], політика[1] і переклад[1]
Alma materЛітературний інститут імені Горького
Знання мовукраїнська[1], польська[1], російська[1], сербська[1] і туркменська[1]
ЧленствоВерховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання, Спілка радянських письменників України і Верховна Рада України I скликання
Посаданародний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], народний депутат України[5] і народний депутат України[6]
Партіябезпартійний
У шлюбі зГолота Любов Василівна
Нагороди
Орден СвободиОрден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Заслужений діяч мистецтв УкраїниНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1992
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
1-го скликання
Народний Рух України (Народна Рада) 15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
Народний Рух України 11 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
Народний Рух України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Український Народний Рух (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
6-го скликання
безпартійний (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Життєпис

ред.

Народився 15 липня 1939 (с. Велика Вільшанка, Васильківський район Київської області); українець; батько Михайло Устимович (1902—†1977) і мати Пелагея Лазарівна (1905—†1987) — колгоспники; дружина Голота Любов Василівна (1949) — літератор, журналіст; син Богдан (1966) — перекладач; дочка Павлина (1987).

Освіта: Літературний інститут ім. М. Горького (м. Москва, 1965), журналіст; Вищі сценарно-режисерські курси при Держкіні СРСР (1969—1971).

1958—1960 — студент Київського університету ім. Т. Шевченка. 1960—1965 — студент Літературного інституту ім. Горького. 1966 — виконувач обов'язків завідувача відділу редакції журналу «Дніпро». З 1966 — різнороб, експедитор, моряк риболовецького сейнера. З 1967 — навчання на 2-річних сценарно-режисерських курсах при Держкіні СРСР. З 1969 — літпрацівник, сценарист кіностудії ім. Довженка. З 1971 — різнороб, літпрацівник, журналіст, безробітний. З 1988 — секретар правління Спілки письменників України і Київської організації Спілки письменників України.

Народний депутат України 12 (1) скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994 року, Березняківський виборчий округ № 2, м. Київ. Входив до Народної Ради. Ініціатор створення Громадського об'єднання допомоги Литовській Республіці. На час виборів секретар правління Київської організації Спілки письменників України. 1-й тур: з'явка 73.6 %, за 44.4 %. 2-й тур: з'явка 69.2 %, за 51.8 %. 8 суперників. Голова підкомісії з питань гласності Комісії з питань Чорнобильської катастрофи.

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 року (1-й тур) до квітня 1998, Коломийський виборчий округ № 198, Івано-Франківська область, висунутий трудовим колективом. 1-й тур: з'явка 84.2 %, за 57.91 %. 12 суперників. Голова підкомітету з міжпарламентських зв'язків Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Член фракції НРУ (до жовтня 1996 — член групи «Державність»).

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998-квітень 2002, виборчий округ № 152, Рівненська область. З'явка 72.0 %, за 17.9 %, 20 суперників. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від НРУ, № 16 в списку. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (липень 1998-лютий 2000). Член фракції НРУ (з травня 1998; з квітня 2000 — фракція УНР); перший заступник голови Комітету у закордонних справах (з лютого 2000).

Народний депутат України 4-го скликання квітень 2002-квітень 2006 від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 58 в списку (член РУХу-УНР). Член фракції «Наша Україна» (травень 2002-березень 2005), член фракції УНП (березень 2005-квітень 2006), перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності (червень 2002-квітень 2006).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 16 в списку[7].

Народний депутат України 6-го скликання листопад 2007-грудень 2012 від Блоку Ю.Тимошенко, № 131 в списку. Під час виборів: пенсіонер, безпартійний.

В період свого депутатського мандату, активно підтримував та голосував за реформи у таких галузях як: судова, економіка, виборче законодавство, конституційні реформи та інші, які були ініційовані тодішньою коаліцією у Верховній Раді, утвореною Партією регіонів. Проте, в гуманітарних і освітньо-мовних питаннях підтримки з боку Мовчана коаліція ніколи не знаходила. Саме підтримка коаліції стала головною причиною виключення Мовчана із фракції БЮТ-«Батьківщина», за списками якої він і потрапив до Парламенту[8].

«Одинокі самураї абсолютно ні на що не впливають», — саме цими словами супроводжувався перехід Мовчана до депутатської групи «Реформи заради майбутнього» у 2011 році, яка підтримувала «системні реформи» президента Віктора Януковича[8].

Член Спілки письменників України (з 1972). Поет, перекладач, сценарист. Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (лютий 1997 — листопад 2001). Член президії Центрального проводу НРУ (з березня 1999) Член Центрального проводу НРУ (жовтень 1997 — березень 1999). Член президії Центрального проводу РУХу (УНР) (грудень 1999 — січень 2003).

Автор збірок: «Нате!» (1963), «Летюче дерево» (1972), «Зело» (1973), «Нитка-оксамитка» (для дітей, 1975), «Пам'ять» (1977), «Досвід» (1980), «Круговорот», «В день молодого сонця» (1981), «Голос» (1982), «Жолудь» (1983; 1990 — російською), «Календар», «Польовичок» (для дітей, 1985), «Світло» (1986), «Поріг» (1988), «Сіль» (1989), «Осереддя» (1989), «Відбитки» (1992), «Хрест» (1993); збірка есеїв і літературно-критичних статей: «Ключ розуміння» (1990), «Мова — явище космічне» (1994); переклади Г. Матевосяна, В. Распутіна, Ю. Марцинкявічюса, М. Каріма тощо.

Володіє туркменською, польською, російською, сербською мовами.

Автор ідеї мультсеріалу «Лис Микита» на мотиви творчості Івана Франка. Автор сценарію мультфільму «Котигорошко»[9].

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е ж и к л м Чеська національна авторитетна база даних
  2. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  5. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  6. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  7. Постанова Центральної виборчої комісії від 29 грудня 2005 року № 314 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Українського Народного Блоку Костенка і Плюща»
  8. а б П.Мовчан: треба підтримувати ініціативи коаліції. Архів оригіналу за 25-02-2011. Процитовано 06-03-2011.
  9. Ліна Кушнір. «Їм нічого не допоможе, ні Афон, ні Кирил». [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] Голова «Просвіти» Павло Мовчан — про те, чому новообрана ВР буде недовговічною, чому нинішня влада приречена та чому не хоче йти в депутати. / «Україна молода», номер 132 за 7 вересня 2012
  10. Указ Президента України від 7 грудня 2018 року № 420/2018 «Про відзначення державними нагородами України членів Всеукраїнського товариства "Просвіта” імені Тараса Шевченка»
  11. Указ Президента України від 28 червня 2024 року № 383/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  12. Указ Президента України від 15 липня 2009 року № 550/2009 «Про нагородження П. Мовчана орденом князя Ярослава Мудрого»
  13. Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
  14. Указ Президента України від 8 грудня 1998 року № 1336/98 «Про нагородження відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого»»
  15. Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 757/96 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва»
  16. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1992 р. № 86 «Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка 1992 року»
  17. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

Посилання

ред.