Вікіпедія

Павленко Яків Володимирович

(Перенаправлено з Павленко Яков Володимирович)

Яків Володимирович Павленко (24 січня 1954 — 19 жовтня 2024) — український астроном і астрофізик, дослідник зір малих мас, екзопланет та екзокомет, лауреат Премії НАНУ імені М. П. Барабашова та Державної премії України в галузі науки і техніки.

Яків Володимирович Павленко
Народився24 січня 1954(1954-01-24)
Макалевичі Україна
Помер19 жовтня 2024(2024-10-19) (70 років)
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьнауковець
Alma materКНУ ім. Тараса Шевченка
Галузьастрофізика, астрономія
Заклад

Тартуська обсерваторія (1979—1983)

ГАО НАНУ (з 1983)
Посадазав. відд. ФСПС ГАО НАНУ[1]
Вчене званняголовний науковий співробітник (2023)
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук (1996)
ЧленствоЄвропейське астрономічне товариство (з 1994)
Міжнародний астрономічний союз (з 1995)
Eurasian Astronomical Society[en] (тимчасово)
Українська астрономічна асоціація (з 2017)
Відомий завдяки:дослідження спектрів зірок, екзопланет та екзокомет
НагородиПремія НАН України імені М. П. БарабашоваДержавна премія України в галузі науки і техніки
ORCID 0000-0002-7615-4028
Особ. сторінкаmao.kiev.ua/staff/yp/
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павленко.

Біографія

ред.

Народився у 1954 році у селі Макалевичі (Житомирська область, Україна)[2].

Освіта

ред.

У 1976 році закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка[3][4][5], де залишався працювати до 1979[2].

Яків Павленко був учнем Миколи Яковкіна[6], сина Авеніра Яковкіна.

З 1979 до 1983, був співробітником Тартуської обсерваторії (Естонія).

У 1983 році закінчив аспірантуру в Інституті астрофізики та фізики атмосфери Естонської академії наук, а в 1984 році захистив там кандидатську дисертацію «Ефекти відхилення від умов локальної термодинамічної рівноваги в атмосферах М-гігантів»[5].

Кар'єра

ред.

Від 1983 року працював в Головній астрономічній обсерваторії НАН України (ГАО НАНУ), послідовно на посадах наукового співробітника, старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника і головного наукового співробітника[2].

З 1989, співпрацював з Instituto de Astrofísica de Canarias[en] (IAC, Іспанія), де часто приймав участь у проведенні досліджень у якості гостьового наукового співробітника.

У 1996, в Головній астрономічній обсерваторії захистив докторську дисертацію «Формування ліній літію в атмосферах зірок пізніх спектральних класів у разі відмови від ЛТР»[5].

З 2005, гостьовий науковий співробітник University of Hertfordshire[en] (Велика Британія).

  Зовнішні зображення
  Яків Павленко під час візиту до Instituto de Astrofísica de Canarias (грудень 2016)

У 2016, в рамках програми «Severo Ochoa», Яків Павленко відвідав IAC для проведення моделювання атмосфер коричневих карликів та екзопланетних об'єктів[7][8].

З січня 2018, року обіймав посаду завідувача Відділом фізики субзоряних та планетарних систем ГАО НАНУ.

Восени 2022, здійснив черговий візит до IAC для проведення досліджень[9][10].

З 22 березня 2023, обіймав посаду головного наукового співробітника Відділу фізики субзоряних і планетарних систем ГАО НАНУ[11]. Того ж року, Яків Павленко долучився до проекту «Science At Risk!» у якості експерта[12].

«Наука в небезпеці» (Science at Risk) — це цифрова платформа та спільнота українських вчених, що потерпають від воєнної агресії Росії. Ми розповідаємо світові, як українські науковці й інституції справляються з викликами війни та накопичують унікальну експертизу з кризового менеджменту.
— Science At Risk!, Про нас, https://scienceatrisk.org/uk/about

У липні 2024, під час проведення міжнародної конференції «Main Astronomical Observatory of the National Academy of Sciences of Ukraine – 1944 and beyond. Impact of international cooperation»[13], присвяченій відзначенню 80-ліття ГАО НАНУ, Яків Павленко представив результати наукової роботи по дослідженню спектрального аналізу випромінювання зорі Проксима Центавра[14][15][16].

  Зовнішні зображення
  «На згадку про» (21 жовтня 2024)

21 жовтня 2024, Ярослав Яцків опублікував на сайті ГАО НАНУ повідомлення на згадку про Якова Володимировича Павленка[17].

Сім'я

ред.

У Якова Павленка залишилися дружина, Олена Павленко, та донька.

Наукові здобутки

ред.

Яків Павленко вивчав ультрахолодні карлики та коричневі карлики, досліджував вміст літію в атмосферах зір пізніх спектральних класів з врахуванням ефектів відхилення від умов локальної термодинамичної рівноваги, вивчав пекулярні зорі.

Був автором понад 300 наукових статей, 2 монографій, співавтором книг[5][17], членом редакційної колегії журналу Кінематика і фізика небесних тіл[18][19][20].

Результати досліджень спектрів зоряної системи Проксима Цинтавра, проведені Яковом Павленко та колегами з Instituto de Astrofísica de Canarias[en] на основі зібраних данних в рамках місії HARPS[21][22], були використані іншою групою вчених на чолі з Маріо Дамассо (італ. Mario Damasso) під час відкриття другої екзопланети поруч із зорею Проксима Центавра — Проксима Центавра c, стаття з відриттям якої була опублікована 15 січня 2020[23][24].

  Червоні карлики мають вельми розвинуті конвективні оболонки, в яких формуються магнітні поля. Тож, для них є характерними зоряні спалахи (по аналогії зі спалахами на Сонці), [...] З іншого боку, червоні карлики є відносно маломасивними об’єктами, тому їхній рух більш чутливий до присутності екзопланет.  

— Яків Павленко, Проксима Центавра може бути домом для другої планети [оновлено], 16 січня 2020, https://scienceukraine.com/cosmos/proxima-c-candidate/

У квітні 2022, Яків Павленко керував командою українських науковців зі складу співробітників ГАО НАНУ, яка за допомогою даних космічного телескопа TESS відкрила екзокомети біля зорі β Живописця[25]. Після публікації результатів досліджень щодо відкриття 5 нових екзокомет новину про це відкриття було опубліковано у кількох впливових фахових виданнях та українських ЗМІ[26][27][28][29], а також Якова Павленко було запрошено до участі у випуску програми «Сьогодні.Ввечері» на Українському радіо присвяченому цьому відкриттю[30].

Проєкти і гранти

ред.

Яків Павленко керував двома європейськими проєктами 7-ї рамкової програми для досліджень в ГАО НАНУ, які були профінансовані грантами Європейського Союзу в рамках програми CORDIS:

  • RoPACS — Rocky Planets Around Cool Stars (2009—2012)[31][32][33]
  • POSTAGBinGALAXIES — Evolved Stars: clues to the chemical evolution of galaxies (2010—2013)[5][34]

Окрім того, приймав участь у різних освітніх проектах та школах для науковців, отримував національні гранти[35][36][37][38] та грантів від організацій з інших країн, а також був стипендіатом програми MSCA4Ukraine[12][39].

Викладацька діяльність

ред.

Яків Павленко був викладачем[40], керівником наукових робіт студентів та молодих науковців[41][42][43][44][45], а також екзаменатором[46] під час захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів. Серед учнів Якова Павленка є кандидати та доктори наук у галузі астрофізики[47][48][49].

Відзнаки

ред.
  Зовнішні зображення
  Сертифікат нагороди «Basic Sciences Book Award» (25 вересня 2016)
  • Відзнака Президії Національної академії наук України «За наукові досягнення» (2018)[5].

Спільноти

ред.

Яків Павленко був учасником кількох астрономічних спільнот:

Цитати

ред.
  • «I use definition of molecular astrophysics to describe complex of tools and procedures used to determine the spectroscopic properties of molecules.»[8]
  • «The study of very high quality molecular lines requires the development of large international projects to calculate perfect molecular data such as HITRAN and EXOMOL.»[8]

Яків Павленко часто цитував під час виступів і лекцій[61][62][63][64][65] вступне речення з наукової статті Вірджинії Трімбле[en] та Роджера Белла, опублікованої у 1981[66], називаючи цю цитату улюбленою:

Astronomy often progresses amoeba-like; the advance in one pseudopod may not move the animal very far, but permits other parts to advance in their turn and can reveal portions of the organism that are in danger of being left behind.
— Trimble, V. ; Bell, R.A., Q.Jl.R.astr.Soc. (1981) 22, 361-379.

Дивіться також

ред.

Джерела

ред.
  • Pavlenko, Yakiv V. (25 грудня 2022). Curriculum Vitae (TXT). через ГАО НАНУ
  • Павленко Яків Володимирович / Я. С. Яцків // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-878326. – Останнє поновлення : 21 жовт. 2024.
  • Галата, Світлана ;  Шулікін, Дмитро (2 серпня 2024). Астрономія в Україні: зоряне небо і зіркові команди. Газета "Світ". 29–30 (1305–1306): 6-7. «Завідувач відділу фізики субзоряних та планетарних систем ГАО Яків Павленко у своїй науковій доповіді представив результати спільного з британськими й іспанськими колегами дослідження щодо спектрального аналізу Проксими Центавра — найближчої до нашого Сонця зорі.»

Публікації

ред.
  • Павленко, Я.В. Эффекты отклонения от ЛТР в атмосферах М-гигантов. Таллин: Валгус, 1984. (Монографія).
  • Павленко, Я.В. Формування ліній літію при відмові від ЛТР в атмосферах зір пізніх спектральных класів. Київ, 1996. (Автореф. дис. д-ра фіз.- мат. наук).
  • Павленко, Я.В. Ультрахолодні карлики - перші 10 років. Астрономічний календар [на] 2005 / Редкол.: Д.П. Дума (відп. ред.) та ін.- К.: Академперіодика. с.214-216.
  • Pavlenko Ya.V., Vavilova I. B., Kostiuk T. Astronomy in Ukraine. Organizations and Strategies in Astronomy. – 2006. – Springer-Verlag. – V.7. – P.121-146.
  • Pavlenko, Ya. V.; Vavilova, I. B.; Kostiuk, T. Astronomy in Ukraine. Organizations and Strategies in Astronomy, Volume 7, Ed. André Heck, Volume 343 of the Astrophysics and Space Science Library, Springer, Dordrecht, The Netherlands, 2006 (chapter, p.71-96).
  • Pavlenko Ya.V. Grants and Science in Europe and Ukraine. 17th Open Young Sci. Conf. on Astronomy and Space Physics (YSC'17), Kyiv, April 26- May 1, 2010: Abstracts.- K. p.15.
  • Павленко, Яків (2013). Планетарні об'єкти в маломасивних дисках зір : Коментар до статті В.П.Семененко "Релікти давніх зоряних світів у метеоритах". Світогляд. 2: 62.
  • James S. Jenkins, Hugh R.A. Jones, Matias I. Jones, Mikko Tuomi, Yakiv Pavlenko, Patricio Rojo, Nestor Becerra, David Pinfield, John R. Barnes, Oleksiy Ivanyuk, Andres Jordan, Maria-Teresa Ruiz, Sebastian Lopez, Matias Diaz, Blake Pantoja, Maritza Soto, and Aurora Aguayo (червень 2015). The Search for Exoplanets at U.Chile. ESO Exoplanet Focus Meeting, Vitacura.
  • Pavlenko, Ya V.; Mascareno, A. Suarez; Rebolo, R.; Lodieu, N.; Bejar, V. J. S.; Hernandez, J. I. Gonzalez (14 червня 2017), Flare activity and photospheric analysis of Proxima Centauri, doi:10.1051/0004-6361/201730733
  • Могорян, Максим ; Павленко, Яків. Проксима Центавра та її планетна система. Світогляд, 2018. 4(72):30–33. ISSN 1819-7329
  • Pavlenko, Ya. V.; Suárez Mascareño, A.; Zapatero Osorio, M. R.; Rebolo, R.; Lodieu, N.; Béjar, V. J. S.; González Hernández, J. I.; Mohorian, M. (January 2019). Temporal changes of the flare activity of Proxima Centauri. Astronomy & Astrophysics. 626: A111. doi:10.1051/0004-6361/201834258. ISSN 0004-6361.
  • Pavlenko Ya.V. (2020). Lithium in stars. Astronomy and Space Physics in the Kyiv University: Intern. Conf. dedicated to the 175th of the Astronomical Observatory of T. Shevchenko National University of Kyiv, May 27- 29, 2020: Book of Abstr.- K. p.42.
  • Vasylenko M.Yu.; Pavlenko Ya.V.; Kulyk I.V.; Shubina O.S.; Dobrycheva D.V.; Korsun P.P. (2021). Machine Learning Algorithms for Identification of Exocomet Transits. "Астрономія у Львівському університеті": Програма і тези допов. наук. конф. до 250-ліття АО та 25-ліття кафедри астрофізики, Львів, 14- 17 верес., 2021 р. c.59.
  • Pavlenko, Yakiv V., Tennyson, Jonathan, Yurchenko, Sergei N.,. Schmidt, Mirek R., Jones, Hugh R. A., Lyubchik, Yuri,. Suárez Mascareño, A. (2022). AlH lines in the blue spectrum. of Proxima Centauri. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society,. Volume 516, Issue 4, pp.5655-567. DOI:10.48550/arXiv.2209.03037
  • Pavlenko, Ya.; Kulyk, I.; Shubina, O.; Vasylenko, M.; Dobrycheva, D.; Korsun, P. (April 2022). New exocomets of β Pic. Astronomy & Astrophysics. 660: A49. arXiv:2202.13373. Bibcode:2022A&A...660A..49P. doi:10.1051/0004-6361/202142111. ISSN 0004-6361.
  • Dobrycheva D.V., Vasylenko M.Yu., Kulyk I.V., Pavlenko Ya.V., Shubina O.S., Luk’yanyk I.V., Korsun P.P. (2023). Hunting for exocomet transits in the TESS database using the Random Forest method. Space Science and Technology. 29(6):068-079.

Цитування

ред.

Книги

ред.

Відео

ред.

Інтерв'ю

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Структура відділу. Відділ ФСПС ГАО НАНУ.
  2. ↑ а б в Яцків, Я. С. Павленко Яків Володимирович. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  3. ↑ Список випускників. Кафедра астрономії і фізики космосу КНУ ім. Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 9 листопада 2012.
  4. ↑ Випускники. Кафедра астрономії та фізики космосу КНУ ім. Тараса Шевченка (укр.). Процитовано 31 жовтня 2024.
  5. ↑ а б в г д е Павленко Яків Володимирович. Ukrainian Virtual Observatory. Процитовано 8 квітня 2023.
  6. ↑ Лозицький, В.Г. (травень 2015). М.А. Яковкін – талановитий вчений, вчитель і наставник (до 100-річчя з дня народження). Астрономія та фізика космосу в Київському університеті : Збірка тез доповідей Міжнародна конференція в рамках IX Всеукраїнського фестивалю науки. Київ, 25—29 травня 2015. С.15. «В числі його учнів такі відомі вчені, як Костик Р.І., Павленко Я.В., Рахубовський А.С., Полупан П.М., Курочка Л.М., Земанек Е.Н., Зельдина М.Ю., Курочка Є.В., Рудникова К.Г., Чултем Ц., Лхакважав С., Eхгамбердієв Ш.»
  7. ↑ “OSIRIS is a very useful instrument for the investigation of low mass late-type hosting stars and exoplanets which cannot be observed directly”. research.iac.es. Процитовано 2 листопада 2024.
  8. ↑ а б в Yakiv Pavlenko: “OSIRIS is a very useful instrument for the investigation of low mass late-type hosting stars and exoplanets which cannot be observed directly”. Instituto de Astrofísica de Canarias[en] (англ.). 14 грудня 2016.
  9. ↑ SO visitors. Instituto de Astrofísica de Canarias[en]. 2022. Enhancing existing networks of international research collaborations between the IAC staff and renowned researchers of other leading research institutions is one of the main goals of the Severo Ochoa mobility program.
  10. ↑ Prof. Yakiv Pavlenko (Main Astronomical Observatory - National Academy of Sciences of Ukraine). Instituto de Astrofísica de Canarias[en] (англ.). 1 вересня 2022.
  11. ↑ 1.3. Відділ фізики субзоряних та планетних систем, Головна астрономічна обсерваторія. www.old.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  12. ↑ а б Павленко Яків Володимирович. scienceatrisk.org (укр.). 21 червня 2023. Процитовано 30 жовтня 2024.
  13. ↑ SOC@LOC. www.mao.kiev.ua. Процитовано 30 жовтня 2024.
  14. ↑ International scientific conference "Main Astronomical Observatory of the National Academy of Sciences of Ukraine – 1944 and beyond. Impact of international cooperation" dedicated to the 80th anniversary of the Observatory. mao.kiev.ua (Program). Kyiv. July 2024. Yakiv Pavlenko (Department for Physics of Sub-stellar and Planetary Systems, MAO NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine), [...]. Observed Phenomena of Predissociation of High Levels of the ALH Molecule in Spectrum of Proxima Centauri
  15. ↑ Астрономія в Україні : зоряне небо і зіркові команди – Газета "Світ". svit.kpi.ua (укр.). Kyiv Polytechnic Institute. Процитовано 28 жовтня 2024. Завідувач відділу фізики субзоряних та планетарних систем ГАО Яків Павленко у своїй науковій доповіді представив результати спільного з британськими й іспанськими колегами дослідження щодо спектрального аналізу Проксими Центавра — найближчої до нашого Сонця зорі.
  16. ↑ First announcement. www.mao.kiev.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  17. ↑ а б Яцків, Я.С. (21 жовтня 2024). Пам'яті Якова Володимировича ПАВЛЕНКА. ГАО НАНУ.
  18. ↑ Кінематика і фізика... mao.kiev.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  19. ↑ Editorial Board | Kinematics and physics of celestial bodies. kfnt.in.ua. ISSN 2663-7715. Процитовано 29 жовтня 2024.
  20. ↑ Editorial boad | Kinematics and Physics of Celestial Bodies. www.allertonpress.com. ISSN 1934-8401. Процитовано 29 жовтня 2024.
  21. ↑ Pavlenko, Ya. V.; Suárez Mascareño, A.; Zapatero Osorio, M. R.; Rebolo, R.; Lodieu, N.; Béjar, V. J. S.; González Hernández, J. I.; Mohorian, M. (2019-06). Temporal changes of the flare activity of Proxima Centauri. Astronomy & Astrophysics. Т. 626. с. A111. doi:10.1051/0004-6361/201834258. ISSN 0004-6361. Процитовано 30 жовтня 2024.
  22. ↑ Проксима Центавра може бути домівкою для ще однієї землеподібної планети. www.old.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  23. ↑ Damasso, Mario; Del Sordo, Fabio; Anglada-Escudé, Guillem; Giacobbe, Paolo; Sozzetti, Alessandro; Morbidelli, Alessandro; Pojmanski, Grzegorz; Barbato, Domenico; Butler, R. Paul; Jones, Hugh R. A.; Hambsch, Franz-Josef; Jenkins, James S.; López-González, María José; Morales, Nicolás; Peña Rojas, Pablo A. (17 січня 2020). A low-mass planet candidate orbiting Proxima Centauri at a distance of 1.5 AU. Science Advances (англ.). 6 (3). doi:10.1126/sciadv.aax7467. ISSN 2375-2548. PMC 6962037. PMID 31998838. Very recently, Pavlenko et al. analyzed the temporal variations of some chromospheric emission lines from the same HARPS optical spectra of our sample.
  24. ↑ New Tricks from Old Data: Texas Astronomer Uses 25-year-old Hubble Data to Confirm Planet Proxima Centauri c. Макдональдська обсерваторія. Процитовано 30 жовтня 2024.
  25. ↑ Pavlenko, Ya.; Kulyk, I.; Shubina, O.; Vasylenko, M.; Dobrycheva, D.; Korsun, P. (2022-04). New exocomets of β Pic. Astronomy & Astrophysics. Т. 660. с. A49. doi:10.1051/0004-6361/202142111. ISSN 0004-6361. Процитовано 30 жовтня 2024.
  26. ↑ Brilley Lewis (14 квітня 2022). Ukrainian Astronomers Discover ‘Exocomets’ around Another Star. Scientific American. Процитовано 19 жовтня 2024.
  27. ↑ Prostak, Sergio (18 квітня 2022). Ukrainian Astronomers Spot Five New Exocomets around Beta Pictoris. Sci.News (амер.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  28. ↑ Alpha Centauri (22 квітня 2022), Українці відкрили екзокомету, Туристи SpaceX застрягли на МКС: Дайджест 23 квітня, процитовано 31 жовтня 2024
  29. ↑ Українські астрономи відкрили п'ять комет з іншої зоряної системи. Дзеркало тижня (укр.). Процитовано 31 жовтня 2024.
  30. ↑ Сьогодні. Ввечері (28.04.2022 22:39). Українське радіо. НРКУ. Процитовано 30 жовтня 2024.
  31. ↑ RoPACS - Rocky Planets Around Cool Stars. www.star.herts.ac.uk. Процитовано 29 жовтня 2024.
  32. ↑ RoPACS: Rocky Planets Around Cool Stars. University of Hertfordshire (Research Profiles) (англ.). Процитовано 29 жовтня 2024.
  33. ↑ Searching for new planets: the EU-funded ROPACS project gets underway. CORDIS | European Commission (англ.). Процитовано 29 жовтня 2024.
  34. ↑ Evolved stars: clues to the chemical evolution of galaxies. CORDIS (англ.). European Commission. POSTAGBINGALAXIES. Grant agreement ID: 269193.
  35. ↑ Анотовані звіти проєктів конкурсу “Підтримка досліджень провідних та молодих вчених”. Національний фонд досліджень України (укр.).
  36. ↑ Анотовані звіти за конкурсом “Підтримка досліджень провідних і молодих учених”. Національний фонд досліджень України (укр.).
  37. ↑ Звіти проєктів за конкурсом “Підтримка досліджень провідних і молодих учених”, виконаних у 2023 році. Національний фонд досліджень України (укр.). 2020.02/0228 Павленко Яків Володимирович. Головна Астрономіча обсерваторія. Виявлення та аналіз кометної активності в позасонячних планетних системах.
  38. ↑ Павленко, Яків (2021). Виявлення та аналіз кометної активності в позасонячних системах. (Анотований звіт). через Національний фонд досліджень України
  39. ↑ MSCA4Ukraine. CORDIS (англ.). European Commission.
  40. ↑ Викладачі. mao.kiev.ua. Процитовано 30 жовтня 2024.
  41. ↑ «Хочу бути астрофізиком»: Дар’я Заремба з Донецька кинула успішне навчання у Могилянці заради науки. Свої.City (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024. Яків Павленко, дуже авторитетний у зоряній астрофізиці, подивився і сказав, що все правильно, запросив до себе, сказав, що бачить у мені потенціал, запропонував копати глибше.
  42. ↑ Захищені дисертації аспірантів. mao.kiev.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  43. ↑ Загальний астрофізичний семінар. mao.kiev.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  44. ↑ Кваліфікаційні роботи.Бакалаври. – Кафедра астрономії та фізики космосу (укр.). Процитовано 31 жовтня 2024.
  45. ↑ Кваліфікаційні роботи.Магістри. – Кафедра астрономії та фізики космосу (укр.). Процитовано 31 жовтня 2024.
  46. ↑ ВІДОМОСТІ про самооцінювання освітньої програми. КНУ, 5 жовтня 2021.
  47. ↑ Захищені дисертації аспірантів. mao.kiev.ua. Любчик Юрій Петрович, дисертація «Моделювання спектрів зір пізніх спектральних класів», 01.03.02 - астрофізика, радіоастрономія. Захист відбувся 26 квітня 2002 р., науковий керівник Павленко Я.В., відділ фізики зір та галактик.
  48. ↑ Загальний астрофізичний семінар. mao.kiev.ua. Олексій Іванюк [...] Представлення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.03.02 – астрофізика, радіоастрономія.
  49. ↑ Mykola Malygin | Max Planck Institute for Astronomy. www.mpia.de. Процитовано 30 жовтня 2024.
  50. ↑ Вісник НАН України, 2010, № 7
  51. ↑ Павленко Яків Володимирович. nas.gov.ua (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
  52. ↑ Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2014 року. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 жовтня 2024.
  53. ↑ Державні / Відомчі нагороди. mao.kiev.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  54. ↑ Basic Science Book Award. International Academy of Astronautics (амер.).
  55. ↑ IAA Basic Science Book Award. mao.kiev.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  56. ↑ Dark energy and dark matter in the Universe : in three volumes. old.nas.gov.ua. Процитовано 29 жовтня 2024.
  57. ↑ Shulga Valery, Zhdanov Valery, Alexandrov Alexander, Berczik Peter, Pavlenko Elena, Pavlenko Yakiv, Pilyugin Leonid, Tsvetkova Viktoria. Dark matter: Astrophysical aspects of the problem ( volume 2, in three volumes «Dark energy and dark matter in the Universe») (PDF). Publishing House “Akademperiodyka” (амер.). 2014. doi:10.15407/akademperiodyka.253.356.
  58. ↑ Міжнародна академія астронавтики нагородила українських учених за найкращу книгу в галузі фундаментальних наук. www.old.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
  59. ↑ Українське видання стало «Найкращою книгою в галузі фундаментальних наук». Читомо (укр.). 19 грудня 2016. Процитовано 29 жовтня 2024.
  60. ↑ Yakiv V. Pavlenko. Міжнародний астрономічний союз.
  61. ↑ Pavlenko, Yakiv V.. Theoretical modelling of optical and IR spectra of brown dwarfs and ultracool dwarfs. Ultralow-mass star formation and evolution workshop. La Palma: Instituto de Astrofísica de Canarias, 28 June — 1 July 2005. (Slides). 3pp.
  62. ↑ Pavlenko, Yakiv V.. Brown Dwarfs and Planets: 13 years of spectrocopic studies of substellar objects. (Slides). 5pp.
  63. ↑ Pavlenko, Yakiv V. (16 березня 2019). Model atmospheres and specra of hydef giants and peculiar stars. SlideServe (англ.).
  64. ↑ Pavlenko, Y.V. (18 June 2021). Isotopes in stars (MP4). Instituto de Astrofísica de Canarias. Timestamp: 00:42:00.
  65. ↑ Pavlenko, Yakiv V. (лютий 2006). Isotopes in Stars. VIII Torino Workshop, Granada, Febr.2006: 36.
  66. ↑ Trimble, V.; Bell, Ra (1981). SPECTROSCOPIC DETERMINATION OF STELLAR MASSES - MENE, MENE, TEKEL, ARCTURUS. QUARTERLY JOURNAL OF THE ROYAL ASTRONOMICAL SOCIETY (англ.). Т. 22, № 4. с. 361—379. ISSN 0035-8738. Процитовано 31 жовтня 2024.
  67. ↑ IACTalks: Molecular Astrophysics. research.iac.es. Процитовано 30 жовтня 2024.
  68. ↑ Molecular Astrophysics. Instituto de Astrofísica de Canarias[en] (англ.).
  69. ↑ Yakiv Pavlenko. research.iac.es. Процитовано 30 жовтня 2024.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павленко_Яків_Володимирович&oldid=43808680