П'ятаков Юрій Леонідович
П'ятако́в Ю́рій (Гео́ргій) Леоні́дович (6 [18] серпня 1890, селище Мар'їнського цукрозаводу, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 30 січня 1937, Москва, РРФСР, СРСР) — революціонер, більшовицький державний діяч. Голова Тимчасового робітничо-селянського уряду України.
| Юрій (Георгій) Леонідович П'ятаков | |
|---|---|
 | |
| Час на посаді: | |
| 12 липня 1918 — 9 вересня 1918 | |
| Попередник | посада щойно заснована |
| Наступник | Серафима Гопнер |
 2-й Голова Тимчасового робітничо-селянського уряду | |
| Час на посаді: | |
| 28 листопада 1918 — 6 січня 1919 | |
| Попередник | Християн Раковський |
| Наступник | посада щойно скасована; він сам як Глава РНК УРСР |
| Глава РНК УРСР | |
| Час на посаді: | |
| 6 січня 1919 — 29 січня 1919 | |
| Попередник | посада щойно заснована; він сам як Голова Тимчасового робітничо-селянського уряду |
| Наступник | Християн Раковський |
Голова Держбанку СРСР | |
| Час на посаді: | |
| 19.04.1929 — 18.10.1930 | |
| Народився | 6 (18) серпня 1890 селище Мар'їнського цукрозаводу, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 30 січня 1937 (46 років) Москва, СРСР |
| Громадянство |  СРСР |
| Підданство |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Політична партія | ВКП(б) |
|
| |
Організатор червоного терору у Криму у 1920 році силами ЧК.
Жертва сталінських репресій.
БіографіяРедагувати
Син російського дворянина-цукрозаводчика Леоніда Тимофійовича П'ятакова. Народився в селищі Мар'їнського цукрового заводу Черкаського повіту Київської губернії.
Вивчав економіку в Петербурзькому університеті та в Західній Європі. Починав політичну діяльність як анархіст. За участь у студентському большовицькому русі був засланий у Сибір. У 1915–1919 роках полемізував з Леніном у національному питанні; «люксембурґіянець», за визначенням Леніна, російський шовініст — за Володимиром Винниченком.
Поліційна картка арештанта Юрія Пятакова, 1915 рік
1916 рік
На перших демократичних (всенародних) виборах у Київську міську думу, що відбулися 23 липня (5 серпня) 1917 року, був обраний гласним за списком РСДРП(б)[1]. У 1917 році голова більшовицького комітету в Києві й член Української Центральної Ради. З 12 липня 1918 року по 9 вересня 1918 року — секретар ЦК КП(б)У та, одночасно, член Всеукраїнського центрального військово-революційного комітету. У жовтні 1918 року призначений Головним комісаром Народного банку РРФСР. 17 листопада того ж року увійшов до складу Української Революційної військової ради, що керувала військами курського напрямку. Фактично, в роботі РВР участі не брав, бо від 28 листопада 1918 року до 29 січня 1919 року зосередився на роботі в Тимчасовому «робітничо-селянському» уряді України як його голова.
Провадив крайньо ліву соціально-економічну політику, зокрема відбирав у селян поміщицьке майно і землю та створював радгоспи і комуни; офіційно заперечував існування національного питання в Україні, поборював боротьбистів. 1921–1923 роках очолював Центральне управління вугільної промисловості Донбасу і відзначився як один з найкращих більшовицьких господарників.
У «Заповіті» Ленін назвав П'ятакова одним з двох найздібніших працівників у партії (інший — Микола Бухарін).
Член ЦК ВКП(б) у 1923–1927 і 1930–1937 роках.
У 1923–1927 роках — заступник голови Вищої Ради народного господарства СРСР; розробив проект першої п'ятирічки на 1926–1930 роки, в якому обстоював прискорений розвиток промисловості в Україні, а не на Уралі (цей проект підтримали троцькісти, а сталіністи обстоювали Урал). Пізніше П'ятаков очолював Держбанк СРСР та інші установи.
Сталінський терорРедагувати
На другому показовому процесі в Москві проти так званого «антирадянського троцькістського центру» у січні 1937 року П'ятаков «признався», що очолював троцькистів в Україні «з метою відриву України від СРСР». 30 січня 1937 Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до смертної кари за ст. 58-1а, 58-8, 58-9, 58-11 Карного кодексу СРСР. Розстріляний.
У липні 1988 року реабілітований. У грудні 1988 року рішенням КПК при ЦК КПРС поновлений у партії (посмертно).
РодинаРедагувати
Був одружений на Євгенії Бош. Старший брат — Леонід П'ятаков 1888 року народження — вбитий у Києві на початку січня 1918 року.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Выборы въ Городскую думу // Кіевскія городскія извѣстія. — № 8. — 1917. — август. — С. 48–62.(рос. дореф.)
ДжерелаРедагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Кальницький М. Б. Батьки і діти // Контракты. — 2007. — № 13. — апрель. (рос.)
- Сапун М. М. Георгій Пятаков у Києві (до 100-річчя з дня народження) // Український історичний журнал. — 1990. — № 8 (354). — серпень. — С. 125—129.
- Солдатенко В. Ф. Георгій Пятаков: миттєвості неспокійної долі. — К. : Світогляд, 2004. — 331 с.
- Солдатенко В. Ф. Г. Л. Пятаков: епізоди життя і діяльності на Україні // Український історичний журнал. — 1989. — № 4 (337). — квітень. — С. 92–106.
- Солдатенко В. Ф. Радикальна правда // Дзеркало тижня. — 2004. — № 4. — 30 січня.
- Солдатенко В. П'ятаков Георгій (Юрій) Леонідович // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — C. 615. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Керівники урядів Української Радянської Соціалістичної Республіки // Урядовий портал
ПосиланняРедагувати
- П'ятаков // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.