Очеретянка лучна

вид птахів

Очеретя́нка лучна́[2] (Acrocephalus schoenobaenus) — вид горобцеподібних переважно комахоїдних птахів родини очеретянкових. В Україні звичайний гніздовий, перелітний вид.

Очеретянка лучна
Acrocephalus schoenobaenus 1 (Marek Szczepanek)-2.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Очеретянкові (Acrocephalidae)
Рід: Очеретянка (Acrocephalus)
Вид:
Очеретянка лучна (A. schoenobaenus)
Біноміальна назва
Acrocephalus schoenobaenus
Acrocephalus schoenobaenus distribution map.png
Ареал поширення виду     Влітку      Взимку
Синоніми

Motacilla schoenobaenus Linnaeus, 1758

ОписРедагувати

Це очеретянка середнього розміру — маса тіла 10-15 г, довжина тіла близько 13 см. У дорослого птаха голова темно-бура, з чіткими жовтуватими «бровами»; верх оливково-бурий, з темною строкатістю на спині і верхніх покривних перах крил; низ вохристо-білий, боки тулуба рудуваті; махові пера бурі, зі світлою облямівкою; стернові пера рудувато-бурі; дзьоб бурий, знизу жовтуватий; ноги буруваті. Молодий птах схожий на дорослого, але рудіший; на волі дрібні темні риски. Від прудкої очеретянки відрізняється відсутністю світлої смуги посередині тім'я, від тонкодзьобої очеретянки — світлішими покривними перами вух і спиною; крім того, від обох цих видів — піснею, яка часто виконується в польоті.[3].

ЕкологіяРедагувати

Це мігруючий птах, що щороку перетинає Сахару на шляху з місць гніздування у Європі та Азії до Африки. Спів самців складається із щебету та може включати елементи співу інших видів.

ОхоронаРедагувати

Перебуває під охороною Бернської конвенції.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. BirdLife International (2016). Acrocephalus schoenobaenus: інформація на сайті МСОП (версія 2016.3) (англ.) 01 жовтня 2016
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

ДжерелаРедагувати