Відкрити головне меню

Оцінки та класифікація російсько-українського конфлікту

Оцінки та класифікація російсько-українського конфлікту — погляди й оцінки щодо характеру подій, причин та приводів збройної агресії Росії проти України.

Російсько-український конфлікт розвивався за умов систематичного заперечення Російською Федерацією свої участі у збройному конфлікті, що істотно ускладнює чітке беззаперечне правове визначення характеру збройного конфлікту й обумовлює відсутність чітких оцінок конфлікту від українського суспільства та міжнародної спільноти. Як приклад, конфлікт отримав неоднозначні оцінки навіть серед національно-патріотичних кіл України, у яких війна оцінюється у спектрі від Третіх визвольних змагань, війни за незалежність та вітчизняної війни до прагматичної спроби Росії утримати Україну в орбіті свого впливу.[1]

Офіційні особи Росії наполягають на винятково внутрішньому характері конфлікту та називають конфлікт «громадянською війною».

Українські оцінкиРедагувати

З точки зору держави Україна конфлікт є збройною агресією Росії проти України. Таке формулювання містить Закон про деокупацію Донбасу, що був ухвалений Верховною Радою 18 січня 2018 року.[2]

  • За оцінкою Володимира В'ятровича, під час військового вторгнення в Україну Російська Федерація широко використала «більшовицький» тип ведення війни, коли після світоглядного розколу населення країни на окремих територіях держави створювалася паралельна нелегальна альтернативна влада, яка мала тісний зв'язок з Кремлем. З метою подальшого підтримання життєдіяльності такої проросійської влади та уникнення прямого порушення міжнародного права у галузі ведення війни, Російська Федерація поступово підриває громадську довіру до офіційної влади шляхом активного інформаційного та пропагандистського промивки місцевого населення, поєднуючи його з диверсіями, вчиненими силами незаконних загонів злочинців, найманців і радикально налаштованих людей, організованими та керованими спецслужбами Росії.[3]
  • Серед українських військовиків та суспільства існує погляд, згідно з яким війну слід визначати як гібридну.[4][5][6][7]
  • На думку генерал-лейтенанта Олександра Чаповського гібридна війна по суті є дрібнодиверсійною, бандитською, тактикою, а не війною:[8]
Гібридну війну можуть вести розвідбати і диверсійні підрозділи, озброєні сепаратисти, а не регулярна армія. Те, що називають «гібридною війною» у нас — це блеф зі стрілецькою зброєю. Якщо ми захищаємо свою державу, то треба щоб муха не пролізла. Мінні поля, опорні пункти, запасні позиції. Попереду них, в смузі забезпечення, можна гратися в «гібридні війни». Цих мордатих поліцейських зберіть — і нехай там бігають.
  • Як боротьбу за незалежність, третю за останні 100 років, характеризував конфлікт Сергій Немирич у 2015 році.[9]
  • У статті за 11 лютого 2017 року Юрій Гудименко запропонував гіпотетичну оцінку конфлікту як «Треті визвольні змагання».[10] Подібну назву вже прямо застосував до конфлікту у публіцистичній статті Віктор Трегубов в серпні 2017 року.[11]
  • За оцінкою Дмитра Тимчука у 2017 році, Кремль не мав остаточного плану на Донбасі навесні 2014 року, і його дії — це імпровізація на ходу під керівництвом та рекомендаціями різних відомств — ФСБ, ГРУ, ГШ ЗСРФ. План дій змінювався після чергового провалу — імітація сепаратистських республік та армії Новоросії була змінена формуванням армійських корпусів та їх подальшою інтеграцією до структури Збройних сил РФ.[12][13][14]
  • За словами Івана Вінника, секретаря комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, Росія веде гібридну, неоголошену війну. Враховуючи можливу міжнародну ізоляцію, оголошення Україною військового стану у 2014 призвело б до неможливості взаємодії з Міжнародним валютним фондом, іншими фінансовими структурами, блокаді імпортних операцій, тощо.[15]
  • За оцінкою Павла Казаріна, російсько-український конфлікт є світоглядним за своєю суттю, що істотно його відрізняє від інших можливих категорій конфліктів, які могли б базуватися на релігійних чи етнічних протиріччях, чи взагалі на економічній основі при війни за ресурси. Казарін стверджує, що Україні вдалося створити ціннісну ідентичність, наявністю якої, на думку Москви, раніше володіла лише вона. Ціннісна ідентичність є сукупністю ідей та поглядів, а не перевіркою певних наявних у індивіда рис, а тому здатна приймати до своїх лав інших носіїв, незважаючи на їх етнічне походження, мову, тощо. За його словами, Москва розраховувала, що інші республіки колишнього СРСР могли запропонувати лише ідентичність, засновану на етнічному базисі. Проте українська ціннісна ідентичність є інклюзивною — і об'єднує абсолютно різних людей на основі спільної мети боротьби за Україну.[16]

Міжнародні оцінкиРедагувати

Міжнародний кримінальний судРедагувати

  •   Згідно з попереднім звітом Прокуратури Міжнародного кримінального суду від 4 грудня 2017, події на сході України до 30 квітня 2014 досягли такого рівня військових дій, що можуть кваліфікуватися як збройний конфлікт. За звітом, ДНР та ЛНР на той момент досягли такого рівня організації, що дозволяє визнати їх сторонами у неміжнародному конфлікті. Також, участь Збройних сил РФ у боях проти Збройних сил України означає наявність міжнародного конфлікту, що існує щонайменше з 14 липня 2014 року паралельно з неміжнародним. Прокуратура продовжує слідство з метою встановити, чи були збройні угруповання на сході України контрольовані і керовані з Росії, що означатиме зміну суті конфлікту — можна буде говорити про єдиний міжнародний конфлікт.[17]

Країни та організаціїРедагувати

  • У 2014 році НАТО характеризувало російсько-український конфлікт як «гібридна війна».[18][19]
  • У серпні 2017 року міністр закордонних справ Польщі в інтерв'ю російському виданню наголосив, що не існує такого поняття як «криза в Україні», а існує російсько-український конфлікт, ініційований Росією.[20]
  • Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи № 2198 від 23 січня 2018 року у першому пункті містила формулювання, що ПАРЄ «занепокоєна гуманітарною кризою, що є наслідком війни Росії проти України, що триває».[21]

Російські оцінкиРедагувати

Офіційні особи Росії наполягають на винятково внутрішньому характері конфлікту та називають конфлікт «громадянською війною».

Згідно з опитуванням російських громадян у грудні 2017 року, 66 % вважало, що у Росії є вороги. Серед них 68 % опитаних назвали ворогом США, 29 % — Україну, і 14 % — Євросоюз та Захід.[22]

У березневому зверненні 2018 року Володимир Путін сказав, що Росія під час розпаду Радянського Союзу втратила майже чверть територій та майже половину населення. Подібним висловом Путін ототожнив увесь СРСР з Росією. За оцінкою Павла Казаріна, подібна заява може розцінюватися як відмову кремлівського керівництва від трактування СРСР саме як союзу національних республік, натомість оголосивши кордони СРСР кордонами Росії, перейнявши таким чином риторику Російської імперії часів династії Романових про «єдину та неподільну Росію».[23]

ІншіРедагувати

  • 23 лютого 2014 на мітингу в Москві заступник голови Державної Думи Російської Федерації Жириновський Володимир Вольфович, заявив про необхідність розділення України на три частини та направлення в Україну російських добровольців, які стануть основою армії Республіки Малоросії зі столицею в Харкові.[24][25]
  • 6 червня 2014 року О. Засморжук звернула увагу, на те, що Російська Федерація аргументуючи відкриття справи проти українських військових, які беруть участь в АТО, посилається на Кримінальний кодекс РФ, а також на Женевські конвенції (захист цивільного населення під час війни). Частина 1 статті 2 Конвенції говорить, що вона «буде застосовуватися у випадку оголошеної війни або будь-кого іншого збройного конфлікту, що виникає між двома або кількома Договірними Сторонами, навіть у тому випадку, якщо одна з них не визнає стану війни». У Женевській Конвенції також прописано, що її положення вступають в силу у разі початку війни між державами, що її підписали. Цікаво також те, що на псевдодержави — «ЛНР» та «ДНР», дія Конвенції не поширюється.[26]

ПриміткиРедагувати

  1. М.В. Герасименко; В.В. Мараєва; О.А. Мацагор (2018). Навчальний посібник з національно-патріотичної підготовки особового складу Збройних сил України. Київ: Науково-дослідницький центр гуманітарних проблем Збройних сил України. с. 20. Процитовано 3 лютого 2018. 
  2. Рада ухвалила закон про реінтеграцію Донбасу. Українська правда. Процитовано 2018-01-18. 
  3. В'ятрович: Кремль веде в Україні не гібридну, а «більшовицьку» війну/ ЕсперсоТв, 29.11.2014 р.
  4. Гібридна війна вимагає від України переходу від реактивних стратегій до проактивних,-Кабаненко/ 112.ua, 30.10.2014 р.
  5. Росія буде наполегливо продовжувати вести гібридну війну проти України — екс-заступник міністра оборони/ Преса України, 30.10.2014 р.
  6. Гібридна війна в Україні, думки експертів/ Polonews, 06.05.2014 р. Архів оригіналу за 09.12.2014. Процитовано 22.10.2017. 
  7. Андріян Фітьо, Що таке «гібридна війна» і чи можливий в Україні радіоактивний тероризм? // galinfo, 12.11.2014
  8. Заборин, Дмитрий (10 червня 2016). Інтерв'ю з Чаповським (рос.). mignews.com.ua. Процитовано 11 жовтня 2017. 
  9. Російсько-український конфлікт: проміжні підсумки. DT.ua. Процитовано 2017-10-31. 
  10. Юрій Гудименко (11.02.2017). Колишні українці. tsn.ua. Процитовано 23.04.2017. 
  11. Уехать из Украины. Пётр и Мазепа (ru). Процитовано 2017-10-31. 
  12. Тимчук показав "еволюцію" бойовиків і військ РФ на Донбасі: інфографіка. Апостроф (uk). Процитовано 2017-11-18. 
  13. Тимчук показав, як змінилися війська окупантів на Донбасі за 3 роки. espreso.tv. Процитовано 2017-11-18. 
  14. Эволюция оккупационных войск на Донбассе - с 2014 по 2017-й. ИНФОГРАФИКА ИС. Информационное сопротивление (ru). 2017-10-10. Процитовано 2017-11-18. 
  15. «Гибридный ответ» Украины: каким будет закон о деоккупации Крыма и Донбасса? | Петр и Мазепа. petrimazepa.com (ru). Процитовано 2017-12-12. 
  16. Казарин, Павел. Украина. Одна на всех. Крым.Реалии (ru). Процитовано 2017-12-28. 
  17. Report on Preliminary Examination Activities. International Criminal Court. 
  18. Hybrid war — hybrid response? (англ.)
  19. Путін веде в Україні гібридну війну — генерал Каппен/ Радіо Свобода, 26.06.2014 р.
  20. Rbc.ua. Немає такого поняття "криза в Україні", є російсько-український конфлікт, - Ващиковський. РБК-Украина (uk). Процитовано 2017-10-31. 
  21. PACE - Resolution 2198 (2018) - Humanitarian consequences of the war in Ukraine. assembly.coe.int. Процитовано 2018-01-26. 
  22. Россияне назвали главных врагов страны. РБК. Процитовано 2018-01-10. 
  23. Казарин, Павел. «Белый» Путин. Крым.Реалии (ru). Процитовано 2018-03-06. 
  24. Жириновский хочет Малороссию выступление 23 02 2014
  25. Жириновский, митинг ЛДПР 23 февраля 2014
  26. А. Засморжук: Россия признала войну?

МатеріалиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати