Відкрити головне меню

ЖиттєписРедагувати

У роки Першої світової війни добровільно вступив до легіону Українських січових стрільців. У 1916 році він потрапив у полон до росіян.

У 19181919 солдат Української галицької армії, брав участь у польсько-українській війні та обороні Львова. У 1919 потрапляє у полон до білих. Згодом служить в Червоній українській галицькій армії і після її розформування більшовиками залишається у лавах Червоної Армії та бере участь у боях проти армії Махна.

З 1921 року залишається в СРСР як професійний офіцер Червоної Армії. Спочатку як курсант Харківської школи червоних старшин, згодом — як командир курсу. У 1923 році закінчує Військову академію РСЧА в Москві. З 1937 року — викладач Свердловського піхотно-кулеметного училища, у 1940 році отримує звання підполковника, та викладає у Вищій штабній школі в Москві. З березня 1941 року — викладач Військової академії імені Фрунзе.

У 1943 році Остап Стеца серед інших радянських офіцерів народжених на території Польщі був відряджений до створюваного в СРСР Війська Польського. З 19 квітня 1944 по 20 квітня 1945 року він був начальником штабу Першої варшавської піхотної дивізії

Після війни, командир Піхотної офіцерської школи № 3 в Іновроцлаві.

Як генерал Війська польського до початку акції «Вісла» готував рапорти щодо боротьби з підпіллям ОУН та УПА на території Польщі.

Він був співавтором більшості документів, підготовлених польським Генеральним штабом для операції «Вісла». Він був співавтором концепції переселення українців з етнічних українських земель південного сходу Польщі на «Повернені території» на північному заході Польщі.

До 1948 року служив начальником відділу III (ОС) Генерального штабу і заступником командира Академії Генерального штабу з наукової роботи.

З 31 грудня 1954 по 6 грудня 1955 він був в числі інших певний час в як командир Сілезького військового округу у відсутність генерал-майора Всеволода Стражевського. Був нагороджений найвищою польською військовою відзнакою — орденом Virtuti Militari.

У 1956 році він емігрував до Радянського Союзу. Помер 23 березня 1978 року, похований у Москві.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Українські Січові Стрільці. — Львів, 1935.
  • Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943—1990. — Toruń, 2010. — T. III: M-S.
  • Eugeniusz Misiło. Akcja «Wisła». Dokumenty. — Warszawa, 1993.

ПосиланняРедагувати