Садиба Шлейфера
Садиба Шлейфера — колишня садиба, розташована на розі вулиць Інститутської та Садової. Складається з надбудованого колишнього особняка (№13-а) та п'ятиповерхового прибуткового будинку (№13/14), який є пам'яткою архітектури та історії місцевого значення в Печерському районі міста Києва, з охоронним номером 173.
| Садиба Шлейфера | |
|---|---|
 | |
| 50°26′46″ пн. ш. 30°32′00″ сх. д. / 50.4462667° пн. ш. 30.5334639° сх. д.Координати: 50°26′46″ пн. ш. 30°32′00″ сх. д. / 50.4462667° пн. ш. 30.5334639° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Київ |
| Розташування | вул. Інститутська, 13 та 13/14 |
| Тип | особняк |
| Тип будівлі |
особняк→багатоквартирний будинок прибутковий будинок |
| Стиль | модерн |
| Архітектор | Шлейфер Георгій Павлович |
| Початок будівництва | 1909 |
| Побудовано | 1909 |
| Відомі мешканці |
Г. П . Шлейфер М. К. Нейолов |
| Статус | охороняється державою |
| Стан | добрий |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Загальний опис пам'ятки ред.
Особняк був двоповерховим, у стилі модерн. Також споруджений п'ятиповерховий прибутковий будинок, суміжний із особняком. Тинькований, з підвалом[1]. Збереглися авторські креслення обох будівель[2]. Будинки мали окремі парадні входи.
Інтер'єри особняка були оздоблені багато. У вітальні була скляна стеля, щоб підкреслити красу колекції мистецьких творів господаря[3]. На другому поверсі, окрім вітальні, були ще кабінет, їдальня та спальня. Другий поверх особняка було з'єднано з другим поверхом прибуткового будинку, бо ті квартири останнього призначалися для членів родини.
Прибутковий будинок був двосекційним, обладнаний ліфтами. Всього там було двадцять квартир[4].
На замовлення Головльонпрому інженер Беребен (Барабан) розробив проєкт із надбудови будівлі особняку до п'яти поверхів[5]. У 1940 році три поверхи над особняком, виконані у тому ж стилі модерн, у якому початково були оформлені будівлі садиби, було зведено. Консультантом був архітектор Павло Альошин[6].
Історія ред.
Особняк було споруджено 1909 року Георгієм Шлейфером для власних потреб. Уже 1910 року було заселено і двоповерховий особняк, і п'ятиповерховий суміжний прибутковий будинок. Це був останній проєкт архітектора[2]. Тут мешкав доктор медицини Михайло Костянтинович Нейолов[7].
Після становлення радянської влади у особняку розмішувався штаб Комуністичної бригади особливого призначення. 2 серпня 1922 року штаб перемістився на Інститутську, 6[5]. З 16 вересня 1922 року обидва будинки було передано житловому кооперативу, а Шлейфери незабаром емігрували до Франції.
На другому поверсі лівого крила прибуткового будинку була явочна квартира підпільної антифашистської організації «Арсеналець». Тепер це квартира № 10[1].
-
Колишній особняк (№13-а) -
Прибутковий будинок (№13/14) — елементи декору -
Прибутковий будинок — елементи декору -
Прибутковий будинок — елементи декору -
Прибутковий будинок — внутрішній двір -
Прибутковий будинок — вид на верхні поверхи -
Їдальня в особняку. 1910‑ті
.JPG)
.JPG)
Примітки ред.
- ↑ а б Звід пам'яток, 1999, с. 423..
- ↑ а б Особняки Києва, 2004, с. 102..
- ↑ Особняки Києва, 2004, с. 104..
- ↑ Особняки Києва, 2004, с. 105..
- ↑ а б Особняки Києва, 2004, с. 107..
- ↑ Особняки Києва, 2004, с. 108..
- ↑ Звід пам'яток, 1999, с. 424..
Джерела ред.
- Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах. Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін.; Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с: іл. — ISBN 966-95478-1-4.
- Особняки Києва / О. М. Друг, Д. В. Малаков. — К. : Кий, 2004. — 823 с., іл. — ISBN 966-7161-60-9.