Вікіпедія

Шлейфер Георгій Павлович

російський архітектор

Шле́йфер Гео́ргій Па́влович (нім. Georg Schleifer, рос. Георгий Павлович Шлейфер; 4 [16] червня 1855(18550616), Київ, Російська імперія — 27 березня [9 квітня] 1913, Київ, Російська імперія) — архітектор і громадський діяч німецького[2] походження, дійсний статський радник, жив і працював у Києві.

Георгій Павлович Шлейфер

Портрет Г. П. Шлейфера роботи О. О. Мурашка, 1911 рік
Народження 4 (16) червня 1855
Смерть 27 березня (9 квітня) 1913[1] (57 років)
Поховання Аскольдова могила
Національність німець
Підданство Російська імперія
Навчання Петербурзьке будівельне училище
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди театр Соловцова, будинок Гінзбурга, синагога Бродського
CMNS: Шлейфер Георгій Павлович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шлейфер.

Біографія ред.

Народився у Києві, в сім'ї архітектора Павла Шлейфера. Навчався до 3-го класу включно у Другій київській гімназії, потім перевівся до Першої київської гімназії, яку закінчив 1874 року.

Архітектурну освіту отримав у Петербурзькому будівельному училищі. Закінчив його 1882 року зі званням цивільного інженера 1-го розряду. Повернувшись до Києва викладав малювання в Інституті шляхетних дівчат[2], і деякий час обіймав посаду техніка губернського будівного відділення; вигравши у 28 років конкурс проектів нової споруди київської біржі, швидко здобув відомість і професійний авторитет.

У 1885–1894 роках як член Київської міської управи відповідав за будівельні справи, з 1882 по 1911 рік неодноразово обирався гласним до міської думи. Брав участь у практичному вирішенні низки питань щодо муніципального господарства, зокрема, у 1886–1887 роках надавав свою садибу на Подолі для дослідів у справі артезіанського водопостачання.

Вів успішну підприємницьку діяльність, був крупним домовласником. У 1895 році він заснував і очолив Київське домобудівне товариство[2].

У 1885 року Георгія Шлейфера обрали одним з директорів Київського кредитного товариства; у 1897 році він став головою правління товариства і цю посаду обіймав до кінця життя.

Помер у Києві 27 березня [9 квітня] 1913 року від кишкової кровотечі, був похований на Аскольдовій могилі (поховання не збереглося).

Творчість ред.

Спорудам архітектора була притаманна яскравість та пишнота форм, він вживав стильові мотиви неоренесансу, необароко та стилізованого середньовічного зодчества, на початку XX століття намагався опанувати модерн. У ранній період будівної діяльності звертався до скромних прагматичних форм «цегляного стилю», але у подальшому, завдяки значним прибуткам від підприємництва, не мав потреби у систематичному замовному проектуванні та брався лише за найбільш ефектні проекти.

Роботи у Києві ред.

Входив до керівництва домобудівного товариства для забудови так званої садиби Мерінга. Значною мірою сприяв створенню архітектурного комплексу Миколаївської вулиці, де ним у співавторстві з Брадтманом були зведені, зокрема:

Цікаві подробиці ред.

  • Георгій Шлейфер захоплювався колекціонуванням предметів мистецтва; у його домашній галереї зберігалися твори відомих російських та українських художників, в тому числі й Тараса Шевченка[3].
  • У книзі Дмитра Малакова «Київ. 1939­–1945. Post scriptum: фотоальбом»[4] вміщено фотографію 1943 року, начебто під час нацистської окупації Києва 1941–1943 років сучасна площа Івана Франка мала назву «площа фон Шлейфер» (нім. Von Schleifer Platz). Однак нині за рядом ознак історики вважають це фото радянською пропагандистською фальшивкою[5].

Зображення ред.

  •  
    Синагога Бродского, 1901
  •  
    Театр Соловцов, 1900-ті
  •  
    Будинок Гінзбурга, 1900-ті
  •  
    Будинок Міського початкового училища ім. М. Бунге, 2011

Примітки ред.

  1. ↑ метрична книга
  2. ↑ а б в Пономарьов, 2006..
  3. ↑ Кальницкий, 2012, с. 202, 203..
  4. ↑ Малаков, 2005, с. 381..
  5. ↑ Себта, 2013, с. 44..

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шлейфер_Георгій_Павлович&oldid=39306733