Оселедцеподібні

ряд риб
Оселедцеподібні
Оселедець Clupea harengus
Оселедець Clupea harengus
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Клюпеоїдні (Clupeomorpha)
Ряд: Оселедцеподібні (Clupeiformes)
Родини

Chirocentridae
Clupeidae
Denticipitidae
Dussumieriidae
Engraulidae
Pristigasteridae
Spratelloididae

Посилання
Вікісховище: Clupeiformes
Віківиди: Clupeiformes
EOL: 3190
ITIS: 161694
NCBI: 32446
Fossilworks: 35437

Оселедцеподібні (Clupeiformes) — ряд риб класу променеперих (Actinopterygii), що містить багато промислових видів. Єдиний ряд у надряді Оселедцевих (Clupeomorpha).

Опис

ред.

Тіло сплюснуте з боків, вкрите циклоїдною лускою. Бічної лінії немає або вона дуже коротка. Голова не вкрита лускою. Промені плавців м'які, хвостовий плавець гомоцеркальний. Плавальний міхур з'єднаний із стравоходом і має відростки. Більшість цих риб пелагічні, живляться планктоном, утворюють великі косяки.

В основному в цьому ряді невеликі риби (до 35-40 см), але є й винятки, наприклад оселедець-дораб, або зубастий оселедець (Chirocentrus dorab), завдовжки до 3,6 метра.

Особливості біології

ред.

Більше половини оселедцеподібних (близько 221 видів) — мешканці морів. Прісноводних набагато менше — 31 вид.

40 видів цих риб більшу частину життя проводять в морі, а для нересту підіймаються в річки. Деякі проходять при цьому великі відстані. Наприклад, оселедець-чорноспинка (Caspiolosa kessleri) до зведення каскаду гребель на Волзі підіймалися по річці на 2-3 тис. км, рухаючись зі швидкістю до 70 км/добу.

Переважна більшість оселедцеподібних живуть зграями. Інколи вони утворюють гігантські в сотні тисяч і навіть мільйони особин. Риби в зграях демонструють дивну узгодженість в поведінці. Основу живлення оселедцеподібних складають дрібні безхребетні тварини. Виняток становлять хижі дораби, в яких щелепа озброєна великими гострими зубами; за це дорабів називають «вовчими оселедцями».

Практичне значення

ред.

Оселедцеподібні є найважливішим об'єктом рибальства. У них відмінний смак, і ловити їх вигідно, оскільки зграї величезні. Лов оселедця — один із старих морських промислів в Європі — зіграв значну роль в історії багатьох держав. На торгівлі оселедцем трималася могутність Ганзейського союзу, заснованого вольними містами Гамбургом, Бременом, Любеком. В 15 столітті голландці освоїли мистецтво бочкового засолу оселедця і це кінець кінцем підірвало економічне процвітання Ганзи, а Голландії дало можливість побудувати риболовецький і торговельний флот і перетворитися на могутню морську державу.

Сьогодні на оселедцеподібних припадає близько 1/3 всього світового видобутку риби. Рекордсменами є анчоуси (Engraulis) — в світовій статистиці рибальства вони міцно утримують перше місце. До цього роду відноситься, зокрема, анчоус європейський (Engraulis encrasicolus), підвидами якого є азовська і чорноморська хамса. Інший вигляд — анчоус перуанський (Engraulis ringens) — взагалі найчисленніша риба на Землі. Він живе уздовж узбережжя Перу і Північного Чилі.

Риби мають велике економічне значення як цінний продукт харчування. Крім того, вони є джерелом риб'ячого жиру, багатого на ретинол (віт. А) та кальцифероли (віт. Д), рибного клею, шкіри, рибного борошна, яке використовують на корм худобі, та інших продуктів.

Як уже зазначалося, риби є проміжними хазяїнами деяких гельмінтів, що паразитують в організмі людини і тварин (котячий сисун і стьожак широкий).

У нашій країні успішно розвивається рибництво. Цінні породи риб розводять у тих водоймах, де вони раніше не зустрічалися. З цією метою будують великі рибоводні заводи, на яких розводять різних промислових риб (осетрових, сига, білорибицю тощо). Ікру на цих заводах запліднюють штучно. Розвиток ікри відбувається в спеціальних апаратах. Мальків деякий час витримують у них, а потім, вже достатньо зміцнілих, випускають у природні водойма. Вплив діяльності людини на чисельність риби.

Наведені вище дані свідчать, що діяльність людини(штучне розведення риби, вирощування її в ставкових господарствах тощо) сприяє збільшенню чисельності риби. Проте нераціональний перевилов риби без урахування її відтворення(в тому числі і на шляху до місця нересту), будівництво гідротехнічних споруд без спеціальних пристосувань для переміщення риби в місця нересту, забруднення водойм стічними водами та отруйними хімічними речовинами призводять до значного зменшення чисельності риби.

Нераціональне рибництво може спричинити масове знищення риби. Прикладом може бути виснаження рибного промислу в Азовському морі перед другою світовою війною. Нераціональним є вилов дрібної риби, оскільки, з одного боку, така риба могла б з часом дати більшу масу, а з іншого — риба знищується ще до виконання функцій розмноження. Шкідливо також впливають знаряддя лову, бо вони завдають шкоди не спійманій рибі. Тому в усіх країнах світу існує законодавство щодо охорони рибних багатств, яке регламентує час і місце лову, знаряддя лову тощо. Застосування знарядь лову, що псують рибу і спричинюють її загибель, забороняється. На інші знаряддя встановлено певні обмеження(розмір гачків, чарунок у сітках тощо). Дуже важливим є дотримання дозволених термінів лову, встановлення мінімальних розмірів виловлюваної риби і заповідних просторів. Рибництво, крім того, має бути представлене на наукову основу (облік, знання рибних запасів тощо).

Систематика

ред.

Класифікація

ред.

Представники

ред.

Сардина далекосхідна, або івасі (Sardinops sagax melanosticta), морська риба, поширена у водах далекого Сходу. У басейнах Чорного та Азовського морів поширені оселедець чорноморський (Alosa kessleri pontica), оселедець керченський (азовський — A. caspia tanaica), шпрот чорноморський (Sprattus sprattus phalericus), хамса (Engraulis encrasicholus ponticus).

Література

ред.
  • Анисимова И. М., Лавровский В. В. Ихтиология: Учеб. пособие. — М. : Высшая школа, 1983. — 256 с. (с. 143—148)
  • Баклашова Т. А. Ихтиология: Учебник. — М. : Высшая школа, 1980. — 324 с. (с. 137—156)
  • Васильева Е. Д. Рыбы Черного моря: Определитель морских, солоноватоводных, эвригалинных и проходных видов. — М. : Изд-во ВНИРО, 2007. — 238 с. (с. 43—51). — ISBN 978-5-85382-347-1
  • Дирипаско О. А., Изергин Л. В., Демьяненко К. В. Рыбы Азовского моря / Под ред. Н. Г. Богуцкой. — Бердянск : Изд-во 000 «НПК «Интер-М», 2011. — 288 с. (с. 54—67). — ISBN 978-966-97110-5 -2
  • Жизнь животных. В 7-ми т. / Гл. ред. В. Е. Соколов — М. : Просвещение, 1983. — Т. 4. Рыбы / Под ред. Т. С. Расса. — 576 с. (с. 106—135)
  • Мовчан Ю. В. Риби України (Визначник-довідник). — К. : Золоті ворота, 2011. — 444 с. (с. (44—55). — ISBN 978-966-2246-26-1
  • Наумов Н. П. Карташов Н. Н. Зоология позвоночных: Учебник. — Ч. 1. Низшие хордовые, бесчелюстные, рыбы, земноводные. — М. : Высшая школа, 1979. — 333 с. (с. 186—187)
  • Нельсон Д. С. Рыбы мировой фауны. — М. : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. — 880 с. (с. 203—211). — ISBN 978-5-397-00675-0
  • Никольский Г. В. Частная ихтиология: Учеб. пособие. — М. : Сов. наука, 1950. — 436 с. (с. 98—122)
  • Природа Украинской ССР. Животный мир / Монченко В. И., Долин В. Г., Ермоленко В. М. и др. — К. : Наук. думка, 1985. — 240 с. (с. 113—119)
  • Рыбы СССР: Справочник-определитель / Лебедев В. Д., Спановская В. Д., Савваитова К. А. и др. / под. ред. Г. В. Никольского и В. А. Григораш. — М. : Мысль, 1969. — 352 с. (с. 63—131)
  • Фауна України. В 40-а т. — К. : Наук. думка, 1980. — Т. 8. Риби. — Вип. 1. / Павлов П. Й. — 352 с. (с. 187—282)

Посилання

ред.