Вікіпедія

Оршанський Ісаак Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Оршанський.

Ісаак Григорович Оршанський (1851, Катеринослав (нині м. Дніпро) -1923) — російський психіатр. Професор психіатрії в Харківському університеті, брат Іллі Григоровича Оршанського.

Оршанський Ісаак Григорович
Народився1851[1]
Катеринослав, Російська імперія
Помер1923
Країна Російська імперія
СРСР
Діяльністьпсихіатр, викладач університету
Галузьпсихіатрія[2]
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Брати, сестриОршанський Ілля Григорович
Lev Grigorʹevič Oršanskijd
CMNS: Оршанський Ісаак Григорович у Вікісховищі

Біографія

ред.

Ісаак Оршанський народився 1851 року в Катеринославі (нині м. Дніпро). Отримав домашнє виховання. 1869 року в Одесі при 2-й гімназії витримав іспит на атестат зрілості і вступив на медичний факультет Одеського університету. Згодом перевівся до московського університету. Через рік перейшов до медико-хірургічної академії, де й закінчив курс (1874).

Був земським лікарем в Лукояновському повіті. У 1876 році працював в фізіологічної лабораторії у Людвіга в Лейпцигу й захистив в Санкт-Петербурзі докторську дисертацію за темою «Матеріали для фізіології мозку». У 1876 році як військовий лікар брав участь у турецькій війні. Після закінчення війни залишався протягом 2 років військовим лікарем в Санкт-Петербурзі . У той час написав книгу «Сон і неспання» (1878).

Протягом 1879—1881 років завідував психіатричним відділенням земської лікарні в Катеринославі, потім протягом півтора року вивчав нервові й душевні хвороби в Берліні, Лейпцигу та Парижі. У Парижі Оршанський пройшов стажування у клініці Сальпетрієр під опікою Жана-Мартена Шарко.

1884 року Оршанського було затверджено приват-доцентом при Харківському університеті . Відтоді він неодноразово їздив з науковою метою за кордон і працював в лабораторіях (Дю-Буа Реймона, Мунка, Кронекера Вулпіана, Брока, Вундта і ін.) та клініках (Вестфаль, Маньян, Шарко, Флехсіг та ін.).

1892 року він опублікував свою працю: «Etude sur l'hérédité normale et pathologique», («Дослідження нормальної і патологічної спадковості»), за яку був представлений Імператорською академією наук до звання професора, Це наукове звання він отримав 1894 року.

Окрім того Оршанський опублікував декілька загальних статей (біографія юриста Оршанського в журналі «Схід»), статтю «Злочин і кара» у «Північному Віснику»(1896), «Історія одного ідейного злочину» тощо. Також були опубліковані його праці « Закон збереження енергії в нервових і психічних явищах» (видання Імператорської Академії наук), " Передача хвороб від батьків до дітей " («Практична Медицина», 1897), «Про вимір психічних явищ» («Відомості Харківського Університету»). На XII медичному конгресі в Москві (1897) Оршанський виступив з доповіддю «Про боротьбу між сифілісом мозку і спадковістю».

1903 року його праця «Дослідження нормальної і патологічної спадковості» була опублікована в німецькому перекладі у видавництві «Енке» (Штуттгарт).

Доробок Оршанського був відзначений Макаріївською премією.

Вибрані праці

ред.
  • «Материалы для физиологии мозга» (диссертация, 1877).
  • «Сон и бодрствование» (1878).
  • «Recherches craniologiques» («Bulletins de la Societé de l’anthropologie», 1882).
  • «Mouvements localisés etc.» («Bulletins de la Societé Biologique de Paris», 1883).
  • «Anaemie und Electrische Erregbarkeit des Gehirns» (1883).
  • «Материалы для теории эпилепсии» («Военно-медицинский Журнал», 1883).
  • «Об электризации головы» («Архив Ковалевского»).
  • «О влиянии нервно-мышечной усталости на рефлексы» (Харьков, 1884).
  • «Ueber die Wilkührliche Innervation» (y Dubois Reymond, 1889).
  • «Ueber die Bewusstseinsstörungen etc.» («Westphal’s Archiv», 1889).
  • «Клинические лекции о неврозах» («Практическая Медицина», 1889).
  • Наши преступники и учение Ломброзо: Медико-психологический очерк: (Доклад, читанный на съезде естествоиспытателей и врачей в январе 1890 года в С.-Петербурге)./ [Соч.] Прив.-доц. Харьковск. ун-та И. Г. Оршанского. — С.-Петербург: Тип. Э. Арнгольда, 1891. — 20 с.
  • «Наследственность и происхождение полов» (речь на съезде в Москве, 1894).
  • «Позитивизм и контизм» [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.] («Университетские Известия Харьк. Университета», 1894).
  • «Etude sur L’hérédité» («Mémoires de l’académie de Sc. de S.-Petersb.», 1891).
  • «L’hérédité dans les familles malades» («Mem. de l’acad. de Sc. de St.-Petersb.», 1891).
  • «Гомеопатия» (публ. лекція, Харків, 1895).
  • «Механизм нервных процессов» («Известия имп. Академии Наук», 1896).
  • Роль наследственности в передаче болезней / Проф. И. Оршанский; С предисл. проф. Цезаря Ломброзо. — Санкт-Петербург: журн. «Практ. мед.», 1897. — 120 с.
  • «Considérations sur la loi psycho-physique de Fechner» («Bulletins de l’Academie de Sciences», 189*).

Примітки

ред.
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1055316418 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Чеська національна авторитетна база даних

Література

ред.
  •  Birk Engmann: Nervenärzte: Deutsch-russische Wissenschaftsbeziehungen im 19. Jahrhundert auf den Gebieten Psychiatrie, Neuropathologie und Neurologie; ein biobibliographisches Lexikon. Aachen: Shaker, 2018, s. 404–409. ISBN 978-3-8440-5906-9.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оршанський_Ісаак_Григорович&oldid=35163068