Орлов Іван Іванович

винахідник у галузі поліграфічного виробництва

Іван Іванович Орлов (19 червня (1 липня) 1861, село Неледіне (Меледіне) Княгининський повіт, нині Шатковський район Нижньогородської області РФ — 11 грудня 1928 , Москва) — винахідник в галузі поліграфічного виробництва, автор способів виготовлення тканих кредитних квитків, однопрогінного багатобарвного друку та ін. Стояв біля витоків промислового використання фотографії в Росії.

Орлов Іван Іванович
Народився 19 червня (1 липня) 1861
Knyagininsky Uyezdd, Нижньогородська губернія, Російська імперія
Помер 11 грудня 1928(1928-12-11)[1] (67 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
Діяльність науковець
Alma mater Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова
Галузь Поліграфія і фотографія
Заклад Держзнак
Автограф

Біографія ред.

 
Ілюстрація Орловського друку для банкнот з альбома «Типографская печать Орлова», Санкт Петербург, 1890 рр.
 
Глибокий друк. Верхня лінія — аркуш паперу, внизу — друкарська форма

Іван Орлов народився 19 червня 1861 року у невеликому селі Меледіне Княгинінського повіту Нижегородської губернії у бідній селянській родині. Його батько помер дуже рано, мати поїхала на заробітки до Нижнього Новгороду. Іван залишився зі своєю бабусею, періодично ходив з нею по селах і просив милостиню. Коли хлопчик підріс, мати забрала його в Нижній Новгород. Один із купців помітив талант хлопчика і допоміг йому з вступом до Кулібінського училища. Після закінчення училища «з першою нагородою» Орлов вступає до Строганівського училища технічного малювання в Москві[2], яке закінчив у 1882 році.

Одного разу Орлов прочитав фейлетон про простоту підробки грошей, автор якого жартома висловився про вплетення ниток у паперові банкноти, щоб утруднити їхню підробку. Але Орлов сприйняв ідею серйозно і в 1885 розробив пристрій, покликаний її технічно реалізувати.

З 1886 року працював в «Експедиції заготівлі державних паперів».

У 1890 році створив спосіб однопрогінного багатобарвного друку (орловський друк). Орлов запатентував його в Росії, Франції, Англії та Німеччини. Цей спосіб і зараз широко застосовується при виготовлення бланків цінних паперів. Близько 1898 року сконструював оригінальний пневматичний самонаклад, який потім увійшов у практику поліграфічного виробництва.

Винаходи Орлова експонували на Паризькій та Чиказькій всесвітніх виставках, у 1902 році отримали премію Петербурзької академії наук.

Згодом Орлов звільнився з Експедиції та поїхав до Лондона, де продав свій патент фірмі «Хілс, Ворд та Соусвуд». Перед цим він написав керуючому Експедиції Борису Борисовичу Голіцину: «Мені не вистачило б сил і життя досягти в Росії і сотої частки тих результатів, які, за моєї участі, можливі на Заході». Через рік Орлов повернувся до Росії, усамітнився, став жити в придбаному маєтку.

В 1919 році Орлова заарештували органи ВЧК, але народний суд не знайшов у його діях злочину. Орлов приїхав до Москви, де випадково зустрів знайомого по Експедиції (яка на той час переїхала до Москви і стала фабрикою Держзнак). Його учні кардинально удосконалили машину.

Майже до самої смерті в 1928 році Орлов пропрацював на Держзнаку. Він запропонував використовувати спосіб гравіювання як основний технічний елемент захисту від підробки (глибокий друк).

 
Могила Орлова на Новодівочому цвинтарі Москви

Твори ред.

  • Про деякі удосконалення у ткацькій справі // «Записки Російського технічного товариства». — 1889. — № 11.
  • Про застосування фотографії у промисловості, особливо ткацької // «Записки Російського технічного товариства». — 1890. — № 11.
  • Новий спосіб багатобарвного друкування з одного кліше. — СПб., 1897.
  • Новий спосіб багатобарвного друкування. Доповнення до повідомлення … — СПб., 1898.

Орловський друк ред.

Вперше орловський друк було використано в 1892 році при виготовленні кредитних квитків номіналом 25 рублів[3]. У 1894 році із застосуванням нового способу друку почали виготовляти номінали10 рублів, а з 1895 року 5 рублів. У народі ці банкноти прозвали райдужними.

Головні досягнення ред.

  • Спосіб багатобарвного орловського друку
  • Машина для багатобарвного друкування
  • Пневматичний самонаклад — апарат для автоматичної подачі в друкарську машину до 120 аркушів за хвилину
  • Багатобарвне ситцедрукування

Сім'я ред.

Подружжя ред.

Перша дружина Тетяна Федорівна Орлова, Москва. Мати законних дітей Орлових Миколи та Олександри.

Друга дружина Зінаїда Костянтинівна Орлова (1896—1972), Москва. Дітей у шлюбі не було.

Син Микола ред.

Син Микола Іванович Орлов (1887—1941), Нижній Новгород. Названий на честь імператора Миколи II. Здобував освіту в Німеччині — під час Великої Вітчизняної війни був розстріляний за підозрою у шпигунстві. Пізніше у СРСР був реабілітований. З дружиною Параскою Михайлівною Орловою мали 6 дітей:

Дочка Олександра ред.

Дочка Олександра Іванівна Орлова (Рикунова після заміжжя), Нижній Новгород. У шлюбі була народжена дочка.

Примітки ред.

  1. а б Орлов Иван Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ИВАН ИВАНОВИЧ ОРЛОВ — ИЗОБРЕТАТЕЛЬ МАШИНЫ И СПОСОБА ПЕЧАТИ БУМАЖНЫХ ДЕНЕГ — А. В. Алехов. Архів оригіналу за 30 квітня 2014. Процитовано 30 січня 2013.
  3. Ю. Г. Серова, С. В. Кудрявцева, С. И. Крупинова, М. А. Мохова (2016). Об изобретателе "радужных" денег И.И. Орлове (PDF). Центральный Банк России (русский) . ЦБ РФ. Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.

Література ред.

  • Немировський Є. Л. Спосіб багатобарвного друку І. І. Орлова / / «Поліграфічне виробництво». — 1949. — № 2.
  • Немирівський Є. Л. Видатний російський винахідник І. І. Орлов / / «Поліграфічне виробництво». — 1961. — № 6.
  • Репортаж «Винахідник „райдужних“ грошей», Нижегородський музей-заповідник
  • Стаття «Видатний винахідник», АТ Гознак (Санкт-Петербург), 2019 р.
  • Стаття «Про винахідника „райдужних“ грошей І. І. Орлова», автори Ю. Г. Сєрова, С. В. Кудрявцева, С. І. Крупінова, М. А. Мохова, «Гроші та Кредит», Видання Банку Росії, вересень 2016 року.
  • «Історія одного винаходу» — документальний фільм, режисер Олександр Нічиков, студія «ТНН» (Хабаровськ), 2014 р.