Василь Орелецький (транслітерація латиницею: Vasyl Oreletsky; 30 січня 1895, с. Лужани, тепер смт Кіцманського району Чернівецької області — 9 січня 1976, Мюнхен, Баварія ФРН) — український правознавець, доктор права з 1932 року, професор, академік Української академії наук у Німеччині. Фахівець з міжнародного права, політичний та громадський діяч.

Василь Орелецький
Народився30 січня 1895(1895-01-30)
с. Лужани
Помер9 січня 1976(1976-01-09) (80 років)
м. Мюнхен
Національністьукраїнець
Діяльністьправник, викладач університету
Alma materЧернівецький університет, Карлів університет, Український вільний університет
Галузьправо
ЗакладУкраїнський вільний університет
Посадаректор Українського вільного університету
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор права

Біографія

ред.

Василь Орелецький народився в сім'ї сільського старости. Закінчив шестирічну школу в Лужанах, а 1914 року — Чернівецьку гімназію. Навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету, який не закінчив через початок Першої світової війни. Служив в Українській галицькій армії. З 1920 року в еміграції. Опинився у Празі, де вивчав право в Карловому університеті та Українському вільному університеті (УВУ), іноземні мови (англійську, іспанську, італійську, німецьку, румунську, турецьку, угорську, шведську, японську та слов'янські); знав 10 мов, в тому числі латину. Був діяльним в Українській Академічній Громаді Праги.

В часи існування Карпатської України працював референтом з питань зовнішніх відносин постійного Представництва Карпатської України в Празі.

З 1939 року — доцент кафедри міжнародного права Українського вільного університету. Під час Другої світової війни емігрував на Захід. Після відновлення Українського вільного університету у Мюнхені (1946-47 навчальний рік) очолив кафедру міжнародного права цього ВНЗ, був деканом правничого факультету та ректором.

Василь Орелецький є автором підручника з міжнародного права та низки монографій: «Організація дипломатичної служби за гетьмана Б. Хмельницького», «Дві міжнародні концепції в Гаазі», «Теорія С. Пуфендорфа з міжнародного права» та інших.

Джерела

ред.