Вікіпедія

Ордерік Віталій

(Перенаправлено з Ордерик Віталій)

Ордерік Віталій (лат. Orderic Vitalis; 1075, Атчем — бл. 1142, Монастир св. Евруля) — середньовічний англійський хроніст, автор «Церковної історії», одного з найважливіших джерел інформації про історію Нормандії та Англії кінця XI — початку XII століття.

Ордерік Віталій
англ. Orderic Vitalis
Народився 16 лютого 1075
Атчемd, Шропшир, Шропшир, Англія
Помер 1142[1]
Abbey of Saint-Evrould, Сент-Евру-Нотр-Дам-дю-Буа
Поховання Нормандія
Країна  Королівство Англія
 Нормандське герцогство
Діяльність літописець, історик, письменник, oblate, чернець, Іподиякон, католицький диякон, католицький священник
Знання мов латина[2], давньоанглійська і Давньофранцузька
Magnum opus Ecclesiastical historyd
Конфесія католицтво

Біографія ред.

Ордерік був старшим сином французького священнослужителя Оделера з Орлеана, який переїхав до Англії, поступив на службу до графа Роджера Монтгомері і отримав від нього місце парафіяльного священника в одній з церков Шрусбері. У п'ятирічному віці Ордеріка направили в церковну школу Святих Петра і Павла в Шрусбері, якою керував англосакс Сівард. Коли Ордеріку виповнилося одинадцять, він вступив послушником в нормандський монастир Святого Евруля, також перебував під патронатом графа Роджера. У монастирі йому дали нове ім'я — Віталій, на честь одного з воїнів Фіванського легіону. 1093 року Ордерік Віталій став дияконом, 1107 року — священником. Іноді він покидав монастир: відомо, що Ордерік бував в Кройландському абатстві в Лінкольнширі, в Вустері, Камбре (1105) і Клюні (1132).

Крім священницької роботи, з ранніх років Ордерік Віталій захопився літературою і протягом багатьох років присвячував значну частину свого часу роботі по листуванню книг в скрипторіях. Між 1099 і 1122 роками йому доручили написати історію монастиря Святого Евруля. Робота Ордеріка, «Церковна історія» (лат. Historia Ecclesiastica), незабаром вийшла за рамки історії монастиря і перетворилася на загальний літопис його часу. Сама назва книги запозичена у Біди Високоповажного — найбільшого історика ранньосередньовічної Англії. В абатство Святого Евруля часто прибували і проводили тут останні роки життя нормандські лицарі із Сицилії, Південної Італії та Англії, його також відвідували священники з дочірніх монастирів в Південній Італії. В Англії у абатства були великі земельні володіння, подаровані ще Вільгельмом Завойовником. Це дозволяло Ордеріку Віталію збирати інформацію про історію сучасного світу і використовувати її при створенні своєї роботи.

«Церковна історія» завершується 1141 року і декількома зауваженнями про події 1142 року, причому Ордерік Віталій згадує у цих розділах, що сам він уже старий і хворий. Це дозволяє зробити висновок про смерть Ордеріка Віталія близько 1142 року.

«Церковна історія» ред.

«Церковна історія» Ордеріка Віталія складається з трьох розділів:

  • Книги I і II, найменш цінні з історичної точки зору, розповідають про історію християнства з часів Ісуса Христа. Після 855 р. Ордерік Віталій обмежується списком римських пап, що завершується Інокентієм I. Ймовірно, ці книги були написані вже після завершення основної роботи в 1136–1141 рр.
  • Книги III—VI являють собою центральну частину праці Ордеріка Віталія — літопис монастиря Святого Евруля. Вони були написані, очевидно, в 1123–1131 рр. В Четвертій і П'ятій книгах містяться також розповіді про діяння Вільгельма Завойовника в Нормандії та Англії. Відносно подій до 1067 року ці оповідання являють собою виклад відомостей з «Історії норманів» Вільгельма Жюмьєжського і «Діянь Вільгельма» Вільгельма Пуатевінського. Особливе значення мають глави, що описують події 1067–1071 рр., тобто перших років після нормандського завоювання Англії, які базуються на документах, що не дійшли до нашого часу в заключних розділах «Діянь Вільгельма». Після 1071 Ордерік Віталій виступає вже як незалежний історик, однак по повноті інформації ці книги поступаються пізнішим томам «Церковної історії».
  • Книги VII—XIII присвячені політичній історії сучасності, церковні питання в них відтіснені на другий план. Це найцінніша з історичної точки зору частина роботи Ордеріка Віталія. На початку автор коротко розповідає історію Франції в період правління Каролінгів і ранніх Капетингів, а потім переходить до докладного викладу подій після 1082 року. У цих книгах Ордерік приділяє чимало уваги Священній Римській імперії, папству, норманським державам в Південній Італії і Першому хрестовому походу, однак головний інтерес для автора представляє сучасна йому історія Нормандії та Англії. Глави, присвячені Роберту ІІІ, Вільгельму II Руфусу і Генріху I Боклерка, містять унікальний матеріал і являють собою найважливіше джерело інформації з історії англонормандської монархії кінця XI — початку XII століття. Свій літопис Ордерік Віталій доводить до 1141 р до ураження і полону короля Стефана в битві при Лінкольні.

Хоча виклад історії у Ордеріка Віталія достатньо погано організовано і рясніє несподіваними відступами, а сам автор іноді плутається у хронології, книга містить безліч безцінних деталей, які відсутні в роботах інших хроністів. Особливу цінність представляє освітлення Ордеріком звичаїв та ідей свого часу, його проникливі зауваження про загальні тенденції розвитку історії. Тому «Церковна історія» є одним з найважливіших джерел з історії Англії ранньо-нормандського періоду, а також найповнішим зібранням даних з історії Нормандії XI — початку XII століття.

Джерела ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118736523 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ордерік_Віталій&oldid=41646153