Операція «Верітебл»

(Перенаправлено з Операція «Верітейбл»)

Операція «Верітебл» (Маас-Рейнська операція) (8 лютого — 24 березня 1945) — стратегічна військова операція військ союзників проти німецької армії з метою вторгнення в західну Німеччину і очищення території між річками Маас і Рейн та вихід до другого. У західній літературі її також називають «Рейнландська кампанія» («Rhineland Campaign»).

Маас-Рейнська операція
Друга світова війна
Американські солдати форсують Рейн
Американські солдати форсують Рейн
Американські солдати форсують Рейн
51°42′1.0001023181539e-07″ пн. ш. 6°6′9.9998721023076e-08″ сх. д. / 51.700000000028° пн. ш. 6.1000000000278° сх. д. / 51.700000000028; 6.1000000000278
Дата: 8 лютого — 24 березня 1945
Місце: західна Німеччина, східні Нідерланди
Результат: Стратегічна перемога союзників.

Втрата німецькими військами всієї території Німеччини на захід від Рейну.

Сторони
Велика Британія Британська імперія:

США США

Третій Рейх Німеччина
Командувачі
США Дуайт Ейзенхауер Третій Рейх В. Модель
Військові формування
3600 літаків[1]
Втрати
15 000 чоловік[2] 290 000 вбитих, поранених і полонених до 10 березня[2]

Передісторія

ред.

Відповідно до плану, затвердженого учасниками Мальтійської конференції, головнокомандувач союзними військами на Західному фронті Д. Ейзенхауер 1 лютого віддав наказ 21-й групі армій не пізніше 8 лютого почати операцію з очищення території між Маасом і Рейном.

План союзного командування полягав у тому, щоб ударами 1-й канадської армії на південь від Арнема та 9-ї американської армії на північний схід від Венло прорвати німецьку оборону, розгромити противника і зайняти всю територію на захід від Рейну. В центрі смуги 21-ї групи армій мали наступати на схід війська 2-й англійської армії. 12-та група армій мала наступати в центрі в напрямі на міста Кельн, Ремаген, Кобленц, Оппенгайм, і на район Саар — із території Бельгії та Люксембургу. 6-та група армій мала наступати на Верхньому Рейні, з території Ельзасу.

Розташування сил

ред.

Союзники

ред.

Німеччина

ред.

Перший етап операції (8 — 25 лютого 1945)

ред.

8 лютого 1-ша і 3-тя американські армії почали наступ на землю Рейнланд-Пфальц у Німеччині.

8 лютого 30-й корпус перейшов у наступ, подолав смугу забезпечення противника і вийшов до лінії Зігфріда. На кінець 13 лютого союзні війська оволоділи містом Клеве, просунувшись до 30 км. Надалі наступ 9-ї американської армії призупинилося через те, що в ряді районів низинну місцевість затопили дощі.

10 лютого німецьке командування наказало відкрити шлюзи та підірвати греблі на річці Рур, що змусило союзників відкласти початок наступу 9-ї американської армії на два тижні.

До 3-ї декади лютого вода в річці Рур спала. 23 лютого союзні війська форсували Рур. 23-25 лютого союзники розширили плацдарм до 32 км по фронту і близько 16 км в глибину, оволодівши містом Еркеленц.

Другий етап операції (26 лютого — 24 березня 1945)

ред.

26 лютого 1-ша канадська армія почала наступ, тобто розпочала здійснення другого етапу операції. Положення німецьких військ на лівому березі Рейну ставало дедалі безнадійним. 2 березня 9-та американська армія вийшла до Рейну в районах Нейса і на схід Крефельда, а 3 березня зайняла Гельдерн, де з'єдналася з частинами 1-й канадської армії, які наступали з півночі.

1-ша і 3-тя американські армії, просуваючись через гірське плато Ейфель, до 5 березня захопили місто Трір, подолали річки Мозель, Саар, Кіллі, а до 10 березня повністю очистили лівий берег річки Мозель. 5 березня 1-ша армія США атакувала Кельн, і захопила його лівобережну частину, але всі мости через Рейн в Кельні німці підірвали, і частину Кельна на правому березі Рейну взяли тільки до 12 квітня, в ході Рурської операції.

7 березня американська 9-та танкова дивізія з 1-ї армії захопила залізничний міст біля міста Ремаген, і переправившись на правий берег Рейну, закріпилася на ньому. Протягом тільки одного дня американці перекинули на правий берег по цьому мосту 5 дивізій.

До 10 березня німці, які зазнали важких втрат в людях і техніці, відступили на правий берег Рейну.

Війська, що переправилися через Рейн успішно розширювали плацдарм, коли вранці 24 березня розпочалося викидання повітряного десанту, яка була передбачена планом командування. У ній брало участь 1700 транспортних літаків і 1300 планерів. Десантні літаки і планери супроводжували 900 винищувачів, а ще 2100 винищувачів патрулювали над районом висадки. Крім того, 2500 тяжких та 820 середніх бомбардувальників під час викидання десанту завдали удар по аеродромах, мостам і інших об'єктів Північно-Східної Німеччини.

Десант, який налічував 21 000 осіб, був викинутий на парашутах або висаджений на планерах. Після приземлення десанту з 240 бомбардувальників «Ліберейтор» було скинуто 580 тонн вантажів. Частини десанту захопили ряд населених пунктів і лісовий масив на північ від Везеля. Було взято в полон близько 3500 солдатів і офіцерів противника. Від зенітного вогню та інших засобів противника 160 осіб було вбито, 500 поранено і 840 зникло безвісти. Союзники втратили 53 літаки і 50 планерів.

При переправі 9-та армія втратила 41 людину вбиту та 450 пораненими, 7 солдатів зникли безвісти. У наступні дні вона, не зустрічаючи серйозного опору противника, просувалася вже в глиб Німеччини. До 24 березня 6-та група армій очистила західний берег Рейну в своєму секторі. На цьому закінчилася операція «Верітебл».

Підсумки

ред.

У результаті операції союзники захопили плацдарм на лівому березі Рейну й 7-26 березня на різних ділянках фронту переправилися через Рейн:

1. 7 березня: 1-ша американська армія — по залізничному мосту в місті Ремаген.

2. 22 березня: третя американська армія — плавом на човнах біля міста Оппенхейм.

3. 23-24 березня: 2-га англійська, 1-ша канадська та 9-та американська армії — в секторі міста Везель.

4. 26 березня: 7-ма американська та 1-ша французька армії — біля міста Манхейм на Верхньому Рейні.

Примітки

ред.
  1. История второй мировой войны 1939—1945. Т. 10. С. 245
  2. а б Холмс Р., Эванс М. Поле битвы. Решающие сражения в истории. СПб.:Питер, 2009. С. 235

Література

ред.
  • История второй мировой войны 1939-1945. Том 10. — М. : Воениздат, 1984. — С. 244-248.

Див. також

ред.