Йоганес Бласковіц

Йоганес Бласковіц (нім. Johannes Albrecht Blaskowitz; 10 липня 1883, Велау, Східна Пруссія — 5 лютого 1948, Нюрнберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1939) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям‎ та мечами.

Йоганес Бласковіц
Johannes Albrecht Blaskowitz
Bundesarchiv Bild 146-2004-004-05, Johannes Blaskowitz.jpg
Народження 10 липня 1883(1883-07-10)
Німецька імперія Велау, Східна Пруссія
Смерть 5 лютого 1948(1948-02-05) (64 роки)
Німеччина Нюрнберг, Німеччина
падінняd
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Роки служби 19011945
Звання Generaloberst (Wehrmacht) 8.svg Генерал-полковник
Командування 8-ма армія
9-та армія
1-ша армия
група армій «G»
група армій «H»
Головнокомандування Вермахту «Нідерланди»
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден Церінгенського лева
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Галліполійська зірка
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
CMNS: Йоганес Бласковіц у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Початок військової кар'єриРедагувати

У березні 1901 року розпочав військову службу фенрихом (кандидат в офіцери) в 18-му піхотному полку. Отримав звання лейтенанта в січні 1902 року. У 1908—1911 — навчався у військовій академії, з січня 1910 — обер-лейтенант. З лютого 1914 року — гауптман, в штабі 111-го піхотного полку.

Перша світова війнаРедагувати

З початком Першої світової війни — командир роти 111-го піхотного полку, в серпні-жовтні 1915 року — командир кулеметної роти 3-го єгерського полку, з жовтня 1915 по квітень 1916 року — командир батальйону 3-го єгерського полку. З квітня 1916 року — на штабних посадах (10-й армійський корпус).

Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів, Лицарським хрестом Ордену дому Гогенцоллернів з мечами, ще сімома орденами, отримав знак за поранення.

Між світовими війнамиРедагувати

Продовжив службу в рейхсвері. До жовтня 1924 року — на штабних посадах (майор з січня 1922 роки), потім — командир батальйону 13-го піхотного полку. З квітня 1926 року — підполковник. З лютого 1928 року — начальник штабу 5-ї піхотної дивізії, з жовтня 1929 року — полковник, з грудня 1930 року — командир 14-го піхотного полку. З лютого 1933 по квітень 1935 року — інспектор військово-технічних училищ (генерал-лейтенант). З квітня 1935 року — командувач 2-м військовим округом (генерал піхоти).

Друга світова війнаРедагувати

З 26 серпня 1939 року — командувач 8-ю армією. Кампанія в Польщі, 30 вересня 1939 нагороджений Лицарським хрестом, з жовтня 1939 року — генерал-полковник і головнокомандувач збройними силами на Сході.

18 листопада 1939 року генерал Йоганес Бласковіц висловлює свій категоричний протест з приводу звірств поліції і зондеркоманд СС в Польщі і доповідає про це Гітлеру. Єдиний з генералів вермахту, який отримав за підсумками Польської кампанії звання генерал-полковника, який не став згодом генерал-фельдмаршалом.

У травні 1940 року — командувач 9-ю армією (на кордоні з Францією). Потім — в резерві головнокомандування, з жовтня 1940 року — командувач 1-ю армією (на півночі Франції).

З травня 1944 року — командувач групою армій «G» (Франція, Ельзас). У жовтні 1944 року нагороджений дубовим листям (№ 640) до Лицарського хреста.

У квітні 1945 року — головнокомандувач військами в Голландії. Нагороджений мечами (№ 146) до Лицарського хреста з дубовим листям.

5 травня 1945 взято в полон.

Нюрнберзький процес і смертьРедагувати

Був притягнутий до Нюрнберзького процесу за обвинуваченням у скоєнні військових злочинів.

Наклав на себе руки 5 лютого 1948 року в Нюрнберзькій в'язниці (кинувся з балкона на подвір'я тюрми).

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Christopher Clark: Johannes Blaskowitz — Der christliche General. In: Ronald Smelser, Enrico Syring (Hrsg.): Die Militärelite des Dritten Reiches. Ullstein, Berlin 1995, ISBN 3-550-07080-2, S. 28-49
  • Friedrich-Christian Stahl: Generaloberst Johannes Blaskowitz. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 20-27.
  • Johannes Hürter: Hitlers Heerführer: Die deutschen Oberbefehlshaber im Krieg gegen die Sowjetunion 1941/42. Oldenbourg, München 2007, ISBN 3-486-58341-7.
  • Joachim Ludewig: Generaloberst Johannes Blaskowitz im Zweiten Weltkrieg. In: Militärgeschichte. 5, Nr. 1, 1995, S. 12-19.
  • Richard Giziowski: The Enigma of General Blaskowitz. Hippocrene Books, New York 1997, ISBN 0-7818-0503-1.
  • Prominente ohne Maske – Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396

ПосиланняРедагувати

Попередник:
сформована
 
командувач
8-ї армії

1 серпня — 26 жовтня 1939
Наступник:
генерал-полковник
Адольф Штраус
Попередник:
сформована
 
командувач
9-ї армії

15 — 29 травня 1940
Наступник:
генерал від інфантерії
Отто Велер
Попередник:
генерал-полковник
Ервін фон Віцлебен
 
командувач
1-ї армії

24 жовтня 1940 — 3 травня 1944
Наступник:
генерал танкових військ
Йоахім Лемелсен
Попередник:
 
командувач
групи армій «G»

10 травня — 21 вересня 1944
Наступник:
Генерал танкових військ
Герман Бальк
Попередник:
генерал-полковник
Курт Штудент
 
командувач
групи армій «H»

21 березня — 7 квітня 1945
Наступник:
генерал-фельдмаршал
Ернст Буш
Попередник:
сформоване
 
Головнокомандувач
військ вермахту «Нідерланди»

7 квітня — 6 травня 1945
Наступник:
капітуляція