Онопрієнко Микола Миколайович

Микола Миколайович Онопрієнко (нар. 19 грудня 1911(19111219) — 12 листопада 1979) — радянський офіцер, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).

Микола Миколайович Онопрієнко
Онопрієнко Микола Миколайович.jpg
Народження 19 грудня 1911(1911-12-19)
с.Уїл (зараз центр Уїльського району Актюбинської області Казахстану)
Смерть 12 листопада 1979(1979-11-12) (67 років)
Оренбург
Поховання Оренбург
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Освіта Постріл
Роки служби 19311954
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова III степеня Орден Кутузова III ступеня Орден Олександра Невського Орден Червоної Зірки
Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»

ЖиттєписРедагувати

Народився 19 грудня 1911 року в селі Уїл (зараз центр Уїльського району Актюбинської області Казахстану) у селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів школи. Працював у колгоспі.

У РСЧА з 1931 року. В 1935 році закінчив Ташкентське піхотне училище, в 1939 – курси «Постріл».

Перед війною, з лютого 1941 р. служив на посаді заступника командира гірсько-стрілецького полку в Ашхабаді.

У жовтні 1941 р. відбув на Західний фронт в складі 36-ї стрілецької бригади у якій очолював окремий стрілецький батальйон. Був поранений, лікувався у Саратові.

Восени 1942 р. на базі бригади була сформована 74-та стрілецька дивізія, а майор М.Онопрієнко призначений командиром 78-го стрілецького полку.

З квітня 1943 року командир 676-го стрілецького полку (15-ї стрілецької дивізії 13-ї армії Центрального фронту). Брав участь у Курській битві. В листопаді того ж року був знову поранений.

З травня 1944 р. на посаді заступника командира зі стройової частини 193-ї стрілецької дивізії на 1-му Білоруському фронті. З лютого 1945 р. – заступник командира 37-ї гвардійської стрілецької дивізії (65-та армія, 2-й Білоруський фронт).

19–21 квітня 1945 гвардії полковник Онопрієнко з полками дивізії форсувавши Одер біля населеного пункту Кольбитцов (12 км півд.-зах. м. Щецин, ПНР), організував переправу 45-мм гармат, чим сприяв захопленню і втриманню плацдарму. Брав участь у відбитті 12 контратак противника. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 29 червня 1945 р.

Після війни продовжував службу в армії.

З 1954 р. полковник М.М.Онопрієнко у запасі. Жив у м.Оренбург. Помер 12 листопада 1979.

Інші нагородиРедагувати

Окрім Золотої Зірки та належного до неї ордена Леніна Микола Миколайович ув також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-го ступеня, Кутузова 3-го ступеня, Олександра Невського і Червоної Зірки, медалями та іноземними орденами і медалями.

ДжерелаРедагувати