Олімпійські чемпіони (Одеса)

сторінка-список у проекті Вікімедіа
Olympic flag.svg

У статті наведені усі олімпійські чемпіони, що здобули свій титул як мешканці Одеси.

Історія олімпійського руху в ОдесіРедагувати

Команда від Одеси окремо не виступала на сучасних Олімпійських іграх, але намагалась виступити на перших Олімпійських іграх. На жаль грошей вистачило доїхати лише до Стамбула (на той час Константинополя)[1].

20 вересня 1915 року спортивними організаціями Одеси була проведена перша одеська олімпіада, яка включала в себе 25 різних змагань.

Одеські спортсмени беруть участь в сучасних Олімпійських іграх з 1952 року. Вони були у складі команд Радянського Союзу (1952–1988) та України — з 1994 року. В 1992 році, після розпаду СРСР, виступали під олімпійським прапором у складі Об'єднаної команди.

Спортсмени одеських спортивних товариств, які стали олімпійськими чемпіонамиРедагувати

Одеські спортсмени ставали олімпійськими чемпіонами у таких видах спорту, які були найбільш розвинені у місті: волейбол, легка атлетика, веслувальний спорт, стрільба, фігурне катання[2], спортивна гімнастика та плавання. Віктор Петренко та Оксана Баюл є єдиними олімпійськими чемпіонами від України з фігурного катання[2]. Олімпійськими чемпіонами стали:[3]

Виступала за спортивне товариство профспілок «Україна» (Дніпропетровськ, Одеса). Тренери — Антоніна Товстик, Станіслав Коритек, з 1991 року Галина Змієвська та Валентин Ніколаєв.

  •   Мільчев Микола Миколайович — олімпійський чемпіон зі стендової стрільби в Сіднеї у 2000 році (150 очок із 150 можливих, повторення світового рекорду).
  •   Чебан Юрій Володимирович — дворазовий олімпійський чемпіон з веслувального спорту (каное-одиночка 200 метрів) в Лондоні у 2012 році (результат 42,291 секунди, олімпійський рекорд) та в Ріо-де-Жане́йро у 2016 році (результат 39,279 секунди, олімпійський рекорд). Перший олімпійський чемпіон в історії веслування на дистанції С-1 200 метрів .

Олімпійські чемпіони, які свою спортивну кар'єру розпочали в ОдесіРедагувати

  •   Мондзолевський Георгій Григорович (виступав за одеські команди «Буревісник» та СКА, 1951–1956, Бронзовий призер чемпіонатів СРСР (1955) та світу (1956))). Після переходу до ЦСКА (Москва) — дворазовий олімпійський чемпіон з волейболу в Токіо у 1964 році та в Мехико у 1968 році.
  •   Семенець Володимир Іванович (починав в товаристві «Динамо» (Одеса) потім переїхав до Київа — олімпійський чемпіон з велоспорту в Мюнхені у 1972 році у парі з Ігорем Целовальниковим в тандемі на дистанції 2000 метрів.
  •   Lenny Krayzelburg (Леонід Крайзельбург) — чотирьохразовий олімпійський чемпіон з плавання у складі збірної США в Сіднеї у 2000 році (100, 200-метрівка на спині, комбінована естафета 4х100) та в Афінах у 2004 році (комбінована естафета 4х100) . Одеський спортивний клуб армії, тренер в Одесі Віталій Оганесович Авакумян[11]. Емігрував до США у 1989 році. Тренер в США Марк Шуберт (Mark Schubert)[12]. Капітан команди пловців збірної США на олімпійських іграх в Афінах.

Внесок якої системи — радянської чи американської — більше у Ваші … золоті олімпійські медалі? «Мінімум 50 на 50. Причому, мінімум — на користь радянської школи. Якби я не отримав в Одесі основу, в Америці не домігся б результатів, які зараз маю» (Ленни КРАЙЗЕЛЬБУРГ: «Плавание — нудный вид спорта». Известия, 7 апреля 2002)[13]

  •   Євген Платов (починав свої виступи в Одесі з першою партнершою Оленою Крикановою, чемпіони України). Спортивну кар'єру продовжив у Москві — разом з Оксаною Грищук (теж народилася в Одесі), дворазові олімпійські чемпіони з фігурного катання (спортивні танці на льоду) в Ліллехамері у 1994 році та в Нагано у 1998 році[14]

ГалереяРедагувати

Музеї, алеї та Зали славиРедагувати

Досягнення одеських олімпійських чемпіонів, їх значний внесок в розвиток спорту в Одесі, олімпійський рух знайшов відображення в музеях, алеях та залах слави:

  • Одеський музей спортивної слави імені чемпіонки олімпійських ігор Юлії Рябчинської. Музей створено зусиллями Заслуженого тренера СРСР і України Геннадія Павловича Дяченко[15].

26 грудня 2007 року відбулося урочисте відкриття нового музею, який розташований за адресою вулиця Єврейська, 4-а[15]. В музеї представлені фотографії всіх олімпійських чемпіонів-одеситів[16]. 12 вересня 2013 року відкрився ще музей Спортивної слави Одещини[17].

Одеські олімпійські чемпіони у програмах Національного олімпійського комітету УкраїниРедагувати

Одеські олімпійські чемпіони беруть участь в заходах регіонального відділення Національного олімпійського комітету України:

Найбільшу активність олімпійці Одеси проявляють під час проведення «Дня щастя».

  • «День щастя» Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine. — міжнародна щорічна програма корпорації МакДональдз, що проводиться з 2002 року у понад 100 країнах світу. За роки проведення акції компанія МакДональдз в Україні спрямувала благодійну допомогу у розмірі понад 10 млн грн. на придбання медичного обладнання для більше ніж 50 дитячих лікарень України за такими напрямками: кардіологічна, реанімаційна апаратура, дефібрилятори, обладнання для надання невідкладної допомоги та лікування органів дихання, неонатологічне обладнання для виходжування недоношених немовлят.

До ресторану швидкого харчування у цей день приходять Олімпійські чемпіони: Микола Авілов, Яків Железняк, Надія Олізаренко, Олена Соколовська, Микола Мільчев, Юрій Чебан та інші одеські діячі спорту та культури. Діти спілкуються з Олімпійськими чемпіонами, які цього дня працюють за касами і продають сувенірні долоньки та серця, брелоки, диски з дитячими казками. Олімпійські чемпіони з радістю підписують для своїх шанувальників календарі Національного олімпійського комітету України зі своїм зображенням.

Суспільні акції одеських олімпійських чемпіонівРедагувати

ФактиРедагувати

Делегація з України включала також олімпійських чемпіонів Оксану Баюл та Віктора Петренка, на яких присутні на пресовій конференції звернули особливу увагу[22].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015. 
  2. а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015. 
  4. http://www.olympic.org/content/olympic-athletes/generic-athlete-page/?athleteid=8958
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 9 вересня 2015. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 вересня 2008. Процитовано 11 вересня 2015. 
  7. "Золотой" Олимпийский стрелок из Одессы рассказал, что значит бить по бегущему "оленю". «Сьогодні». 19 вересня 2008. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 4 червня 2021.  (рос.)
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 11 вересня 2015. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 квітня 2011. Процитовано 11 вересня 2015. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 11 вересня 2015. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015. 
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015. 
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015. 
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 22 вересня 2015. 
  15. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 15 вересня 2015. 
  16. http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=169220
  17. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 1 жовтня 2015. 
  18. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 вересня 2015. 
  19. http://poragovorit.com/news/item/14418-v-odesse-planiruyut-rekonstruirovat-alleyu-olimpiyskoy-slavy-foto.html[недоступне посилання з липня 2019]
  20. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015. 
  21. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2015. 
  22. Анна Кравчук. Наше життя / Our Life.- 1994.- № 4.- с. 1-3.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Базунов Б.А. Кумиры стадионов Эллады. — Москва : Советский спорт, 2004. — 372 с. — ISBN 5-85009-933-6.
  • Суриков И. Е., Ленская В.С., Соломатина Е.И., Таруашвили Л.И. История и культура Древней Греции: Энциклопедический словарь. — Москва : Языки славянских культур, 2009. — 792 с. — ISBN 978-5-9551-0355-6.
  • Волошин А.П. На олімпійській хвилі. — Київ : МП Леся, 2007. — 448 с. — ISBN 966-8126-26-2.
  • Башкатов А.В. Я. Железняк. — Москва : Физкультура и спорт, 1976. — 160 с.
  • Башкатов А.В. Н. Авилов. — Москва : Физкультура и спорт, 1974. — 191 с.
  • Ефимов В.Е. Юрий Чебан. Восхождение на Олимп. — Одесса : ВМВ, 2013. — 144 с. — ISBN 978-966-413-386-6.