Відкрити головне меню

Олімпійські чемпіони (Одеса)

сторінка-список у проекті Вікімедіа
Olympic flag.svg

У статті наведені усі олімпійські чемпіони, що здобули свій титул як мешканці Одеси.

Зміст

Історія олімпійського руху в ОдесіРедагувати

Команда від Одеси окремо не виступала на сучасних Олімпійських іграх, але намагалась виступити на перших Олімпійських іграх. На жаль грошей вистачило доїхати лише до Стамбула (на той час Константинополя)[1].

20 вересня 1915 року спортивними організаціями Одеси була проведена перша одеська олімпіада, яка включала в себе 25 різних змагань.

Одеські спортсмени беруть участь в сучасних Олімпійських іграх з 1952 року. Вони були у складі команд Радянського Союзу (1952–1988) та України — з 1994 року. В 1992 році, після розпаду СРСР, виступали під олімпійським прапором у складі Об'єднаної команди.

Спортсмени одеських спортивних товариств, які стали олімпійськими чемпіонамиРедагувати

Одеські спортсмени ставали олімпійськими чемпіонами у таких видах спорту, які були найбільш розвинені у місті: волейбол, легка атлетика, веслувальний спорт, стрільба, фігурне катання[2], спортивна гімнастика та плавання. Віктор Петренко та Оксана Баюл є єдиними олімпійськими чемпіонами від України з фігурного катання[3]. Олімпійськими чемпіонами стали:[4]

Виступала за спортивне товариство профспілок «Україна» (Дніпропетровськ, Одеса). Тренери — Антоніна Товстик, Станіслав Коритек, з 1991 року Галина Змієвська та Валентин Ніколаєв.

  •   Мільчев Микола Миколайович — олімпійський чемпіон зі стендової стрільби в Сіднеї у 2000 році (150 очок із 150 можливих, повторення світового рекорду).
  •   Чебан Юрій Володимирович — дворазовий олімпійський чемпіон з веслувального спорту (каное-одиночка 200 метрів) в Лондоні у 2012 році (результат 42,291 секунди, олімпійський рекорд) та в Ріо-де-Жане́йро у 2016 році (результат 39,279 секунди, олімпійський рекорд). Перший олімпійський чемпіон в історії веслування на дистанції С-1 200 метрів .

Олімпійські чемпіони, які свою спортивну кар'єру розпочали в ОдесіРедагувати

  •   Мондзолевський Георгій Григорович (виступав за одеські команди «Буревісник» та СКА, 1951–1956, Бронзовий призер чемпіонатів СРСР (1955) та світу (1956))). Після переходу до ЦСКА (Москва) — дворазовий олімпійський чемпіон з волейболу в Токіо у 1964 році та в Мехико у 1968 році.
  •   Семенець Володимир Іванович (починав в товаристві «Динамо» (Одеса) потім переїхав до Київа — олімпійський чемпіон з велоспорту в Мюнхені у 1972 році у парі з Ігорем Целовальниковим в тандемі на дистанції 2000 метрів.
  •   Lenny Krayzelburg (Леонід Крайзельбург) — чотирьохразовий олімпійський чемпіон з плавання у складі збірної США в Сіднеї у 2000 році (100, 200-метрівка на спині, комбінована естафета 4х100) та в Афінах у 2004 році (комбінована естафета 4х100) . Одеський спортивний клуб армії, тренер в Одесі Віталій Оганесович Авакумян[12]. Емігрував до США у 1989 році. Тренер в США Марк Шуберт (Mark Schubert)[13]. Капітан команди пловців збірної США на олімпійських іграх в Афінах.

Внесок якої системи — радянської чи американської — більше у Ваші … золоті олімпійські медалі? «Мінімум 50 на 50. Причому, мінімум — на користь радянської школи. Якби я не отримав в Одесі основу, в Америці не домігся б результатів, які зараз маю» (Ленни КРАЙЗЕЛЬБУРГ: «Плавание — нудный вид спорта». Известия, 7 апреля 2002)[14]

  •   Євген Платов (починав свої виступи в Одесі з першою партнершою Оленою Крикановою, чемпіони України). Спортивну кар'єру продовжив у Москві — разом з Оксаною Грищук (теж народилася в Одесі), дворазові олімпійські чемпіони з фігурного катання (спортивні танці на льоду) в Ліллехамері у 1994 році та в Нагано у 1998 році[15]

ГалереяРедагувати

Музеї, алеї та Зали славиРедагувати

Досягнення одеських олімпійських чемпіонів, їх значний внесок в розвиток спорту в Одесі, олімпійський рух знайшов відображення в музеях, алеях та залах слави:

  • Одеський музей спортивної слави імені чемпіонки олімпійських ігор Юлії Рябчинської. Музей створено зусиллями Заслуженого тренера СРСР і України Геннадія Павловича Дяченко[16].

26 грудня 2007 року відбулося урочисте відкриття нового музею, який розташований за адресою вулиця Єврейська, 4-а[17]. В музеї представлені фотографії всіх олімпійських чемпіонів-одеситів[18]. 12 вересня 2013 року відкрився ще музей Спортивної слави Одещини[19].

  • Алея Слави олімпійських чемпіонів (стадіон «Спартак», Одеса). Відкрита у день міста 2 вересня 2010 року[20]. Планується масштабна реконструкція, яка б була достойна одеських чемпіонів[21],[22].

Одеські олімпійські чемпіони у програмах Національного олімпійського комітету УкраїниРедагувати

Одеські олімпійські чемпіони беруть участь в заходах регіонального відділення Національного олімпійського комітету України:

Найбільшу активність олімпійці Одеси проявляють під час проведення «Дня щастя».

  • «День щастя» — міжнародна щорічна програма корпорації МакДональдз, що проводиться з 2002 року у понад 100 країнах світу. За роки проведення акції компанія МакДональдз в Україні спрямувала благодійну допомогу у розмірі понад 10 млн грн. на придбання медичного обладнання для більше ніж 50 дитячих лікарень України за такими напрямками: кардіологічна, реанімаційна апаратура, дефібрилятори, обладнання для надання невідкладної допомоги та лікування органів дихання, неонатологічне обладнання для виходжування недоношених немовлят.

До ресторану швидкого харчування у цей день приходять Олімпійські чемпіони: Микола Авілов, Яків Железняк, Надія Олізаренко, Олена Соколовська, Микола Мільчев, Юрій Чебан та інші одеські діячі спорту та культури. Діти спілкуються з Олімпійськими чемпіонами, які цього дня працюють за касами і продають сувенірні долоньки та серця, брелоки, диски з дитячими казками. Олімпійські чемпіони з радістю підписують для своїх шанувальників календарі Національного олімпійського комітету України зі своїм зображенням.

Суспільні акції одеських олімпійських чемпіонівРедагувати

ФактиРедагувати

  • Одеський фігуріст Віктор Петренко брав участь у трьох зимових Олімпійських іграх. У складі команди Радянського Союзу в Калгарі (1988) здобув бронзу, в Альбервілі (1992) у складі Об'єднаної команди став олімпійським чемпіоном, в Ліллехамері (1994) у складі збірної України посів четверте місце[23].

Делегація з України включала також олімпійських чемпіонів Оксану Баюл та Віктора Петренка, на яких присутні на пресовій конференції звернули особливу увагу[25].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.volyn.com.ua/?rub=14&article=0&arch=825
  2. http://dumskaya.net/news/odessa-i-belye-olimpiady-ledovyj-triumf-trenera--032488/
  3. http://dumskaya.net/news/odessa-i-belye-olimpiady-ledovyj-triumf-trenera--032488/
  4. http://noc-ukr.org/olympic/winners/gold
  5. http://www.olympic.org/content/olympic-athletes/generic-athlete-page/?athleteid=8958
  6. http://www.iaaf.org/athletes/ussr/nikolay-avilov-8000
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 вересень 2008. Процитовано 11 вересень 2015. 
  8. http://www.segodnya.ua/life/interview/zolotoj-olimpijckij-ctrelok-iz-odeccy-racckazal-chto-znachit-bit-po-behushchemu-olenju.html
  9. http://www.sports-reference.com/olympics/athletes/ri/yuliya-riabchynska-1.html
  10. http://www.sports-reference.com/olympics/athletes/ol/nadiya-olizarenko-1.html
  11. http://www.sports-reference.com/olympics/summer/1988/ATH/mens-high-jump.html
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересень 2015. Процитовано 26 вересень 2015. 
  13. http://www.usctrojans.com/sports/m-swim/mtt/schubert_mark00.html
  14. http://izvestia.ru/news/260487#ixzz3mrNwot72
  15. http://sportstories.rsport.ru/ss_person/20131112/700548595.html
  16. http://prosport.tsn.ua/sport/muzei-sportivnoyi-slavi-v-odesi.html
  17. http://prosport.tsn.ua/sport/muzei-sportivnoyi-slavi-v-odesi.html
  18. http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=169220
  19. http://www.uspa.com.ua/ukr/news/id/296
  20. http://vesti-ukr.com/odessa/72767-v-odesse-rekonstruirujut-alleju-slavy
  21. http://poragovorit.com/news/item/14418-v-odesse-planiruyut-rekonstruirovat-alleyu-olimpiyskoy-slavy-foto.html[недоступне посилання з липень 2019]
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтень 2015. Процитовано 1 жовтень 2015. 
  23. http://dumskaya.net/news/odessa-i-belye-olimpiady-ledovyj-triumf-trenera--032488/
  24. http://www.history.odessa.ua/publication1/stat08.htm
  25. Анна Кравчук. Наше життя / Our Life.- 1994.- № 4.- с. 1-3.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Базунов Б.А. Кумиры стадионов Эллады. — Москва : Советский спорт, 2004. — 372 с. — ISBN 5-85009-933-6.
  • Суриков И. Е., Ленская В.С., Соломатина Е.И., Таруашвили Л.И. История и культура Древней Греции: Энциклопедический словарь. — Москва : Языки славянских культур, 2009. — 792 с. — ISBN 978-5-9551-0355-6.
  • Волошин А.П. На олімпійській хвилі. — Київ : МП Леся, 2007. — 448 с. — ISBN 966-8126-26-2.
  • Башкатов А.В. Я. Железняк. — Москва : Физкультура и спорт, 1976. — 160 с.
  • Башкатов А.В. Н. Авилов. — Москва : Физкультура и спорт, 1974. — 191 с.
  • Ефимов В.Е. Юрий Чебан. Восхождение на Олимп. — Одесса : ВМВ, 2013. — 144 с. — ISBN 978-966-413-386-6.