Відкрити головне меню

Бєляєв Володимир Іванович (*7 грудня 1944, Мічурінськ, РРСФР, СРСР[2]) — український радянський волейболіст. Олімпійський чемпіон 1968 року (Мехіко).

Бєляєв Володимир
Бєляєв Володимир Іванович
Загальна інформація
Прізвиська Танк[1]
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Народження 7 грудня 1944(1944-12-07) (74 роки)
Мічурінськ, Тамбовська область, РРФСР, СРСР
Зріст 194 см
Вага 110 кг
Спорт
Вид спорту волейбол
Спортивне звання Заслужений майстер спорту СРСР
Команда «Зірка» Луганськ/Ворошиловград
Нагороди
Заслужений майстер спорту СРСР
Орден «Знак Пошани»
Чоловічий волейбол
Золото 1968 Мехіко Змагання
Чоловічий волейбол
Золото 1967 Туреччина Змагання

ЖиттєписРедагувати

Мешкає в Луганську з 1956 року. Навчався в Луганській ДЮСШ під керівництвом тренера Івана Назаровича Кравченка. Випускник факультету фізичного виховання і спорту ЛДПІ ім. Т. Г. Шевченка (1969).

Гравець луганської/ворошиловградської команди «Авангард»/«Зірка»[3] (1962—1973; тренер Салін Валентин Іванович). У своїй грі команда «Зірка» дотримувалася гострокомбінаційного стилю, із частою зміною місць нападниками.[4] Нападник. Володів надпотужним прямим нападаючим ударом, найчастіше атакував із зони «4»; так само результативно проводив атаки із задньої лінії.[5] Чудово грав у захисті.[6].

Завершив ігрову кар’єру в травні 1972 року. Надалі Володимир Іванович працював викладачем, тренером. 1978 року привів жіночу волейбольну команду «Іскра» (Ворошиловград) до срібних медалей чемпіонату СРСР.

У більш пізні роки працював учителем фізичної культури у 26-й школі Луганська і заступником голови обласного фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Останні роки В. Бєляєв активно бере участь у роботі Луганського обласного відділення НОК України - проводить Олімпійські уроки в школах, зустрічається з молоддю, пропагує здоровий спосіб життя, фізичну культуру і спорт.


  • Нагороди:
    • 1965 — присвоєно звання «Майстер спорту СРСР»;
    • 1967 — чемпіон Спартакіади народів СРСР у складі збірної УРСР [7];
    • 1967 — чемпіон Європи у складі збірної команди СРСР, присвоєно звання «Майстер спорту СРСР міжнародного класу»[8]. Увійшов до списку 24 кращих волейболістів СРСР («Зірка» Луганськ);
    • 1968, Мехіко — Олімпійський чемпіон у складі збірної команди СРСР, присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Увійшов до списку 24 кращих волейболістів СРСР («Зірка» Луганськ);
    • 1968 — увійшов до десятки найкращих спортсменів УРСР;
    • 1969, Уругвай — бронзовий призер Кубка п'яти континентів, на якому іспаномовна преса «вигадала» для В. Бєляєва прізвисько – «Tanque ruso número cinco»;
    • 1972 — срібний призер чемпіонату СРСР у складі команди «Зірка» (Ворошиловград);[9]
    • 1978 — тренер срібних призерок чемпіонату СРСР жіночої волейбольної команди «Іскра» (Ворошиловград);
    • 1997 — присвоєно звання «Відмінник народної освіти»;
    • 2005 — присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луганська»;
    • 2006 — отримав нагороду «За розвиток регіону»;
    • 2009 — отримав медаль «За заслуги перед Луганщиною ІІІ ступеня».

ДжерелаРедагувати

  • Волейбол: Справочник / Сост. А. С. Эдельман. — М.: Физкультура и спорт, 1984. — 224 с.(рос.)
  • Волейбол: Энциклопедия / Сост. В. Л. Свиридов, О. С. Чехов. — Томск: Компания «Янсон», 2001.(рос.)
  • Ермаков С.С. Волейбол Харькова: 1925-2000 гг. Факты и комментарии. - Харьков, ХГАДИ. - 2004. - 372 с. - ISBN 966-8106-14-8(рос.)
  • 80 років волейболу України. Літопис-хронологія 1925-2005 р.р. / за заг.ред. Єрмакова С.С. - Київ, ФВУ. - 2005. - 96 с.(укр.)
  • 90 років волейболу в Україні : в 2 т. Т. 1 / уклад. В. В. Туровський, В. О. Трофимов; Федерація волейболу України. – Ювілейне видання. – Київ : Видавничий дім «Новий Час», 2015. – 160 с. : іл.(укр.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати