О́лівер Га́рді (англ. Oliver Hardy, 18 січня 1892(18920118), Гарлем, Джорджія, США — 7 серпня 1957, Голлівуд, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський комедійний актор, що став відомим завдяки комічному дуету Лорел і Гарді, в якому він виступав більше 30 років.

Олівер Гарді
Oliver Hardy
Харді (праворуч) і Лорел у фільмі «Літаюча парочка» 1939 року
Харді (праворуч) і Лорел у фільмі «Літаюча парочка» 1939 року
Ім'я при народженні Норвелл Гарді
Norvell Hardy
Дата народження 18 січня 1892(1892-01-18)
Місце народження Гарлем, Джорджія, США
Дата смерті 7 серпня 1957(1957-08-07) (65 років)
Місце смерті Голлівуд, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання
Громадянство США
Alma mater Young Harris Colleged
Професія кіноактор
Кар'єра 19141951
Нагороди

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

IMDb ID 0001316
laurel-and-hardy.com
CMNS: Олівер Гарді у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Юні рокиРедагувати

Норвел Гарді з'явився на світ 18 січня 1892 року в невеликому місті Гарлем в штаті Джорджія. Його батько, Олівер Харві, був ветераном Громадянської війни в США, учасником битви при Ентітеме, а мати, Емілі Норвел, була представницею найстарішої сім'ї в штаті, а серед її предків був капітан Г'ю Норвел, який брав участь ще в колоніальних війнах в XVIII столітті. Норвел був наймолодшим з п'яти дітей в родині, а менш ніж через рік після його народження, голова сімейства помер.

Смерть батька все ж не залишила сім'ю без засобів для існування, так як їх мати була успішною власницею готелю. Будучи ще хлопчиськом, Норвел був відправлений у військову академію в сусіднє місто Мілледжвіль, де пробув до 13 років. У 1905 році він вступив до методистського коледжу в місто Янг-Гарріс на півночі Джорджії, де здобув середню освіту. Інтересу до отримання знань він не відчував, зате з юних років захоплювався музикою і театром. Його мати підтримувала захоплення сина і відправила смна в школу-інтернат в Атланту вивчати спів і музику. Але Норвел часто пропускав заняття і в підсумку втік зі школи та приєднався до мандрівної театральної групи. Десь в 1910 році, на знак поваги до батька, Норвел додав до свого імені ім'я Олівер, і став називатися Олівером Норвелом Гарві, а згодом і зовсім став використовувати ім'я батька як власне.

Після недовгої участі в театральній групі Олівер повернувся в Мілледжвіль, де влаштувався на роботу у кінотеатр, що недавно відкрився, в якому поєднував обов'язки кіномеханіка, білетера, менеджера і двірника. Незабаром він став одержимий кіноіндустрією і вирішив, що може набагато краще зіграти в кіно, ніж це роблять побачені ним актори. За порадою друга 1913 року він переїхав до міста Джексонвілл в штат Флорида, де став в нічний час співати у водевілях, у кабаре і нічних клубах, а вдень проводив час на місцевій кіностудії «Lubin Studios». Там він познайомився з піаністкою Маделін Салошін, яка в 1913 році стала його першою дружиною.

Початок кар'єриРедагувати

Його кінодебют відбувся рік потому на цій же студії в комедійному німому фільмі «Перехитрити тата», де він значився під ім'ям О. Н. Харді. Тільки в 1914 році Гарді з'явився майже в 40 кінокартинах. Через свій високий зріст і велику вагу йому дістававлося лише обмежене коло ролей. Найбільш часто він грав товстунів або лиходіїв в комедійних фільмах, де його великі габарити лише доповнювали його образи. Після не менш плідного 1915 року Гарді переїхав до Нью-Йорка, де став зніматися на кіностудіях «Pathé», «Casino» і «Edison Studios».

Після повернення в Джексонвілл Гарді вже не повернувся на «Lubin», а став співпрацювати зі студіями «Vim» і «King Bee studios». Там він часто знімався разом з Чарлі Чапліном, при цьому багато в чому наслідуючи коміка Еріка Кемпбелла, з яким Чаплін співпрацював роком раніше. Після переїзду в Лос-Анджелес в 1917 році Олівер Гарді став працювати відразу на декількох незалежних голлівудських студіях. У тому ж році він знявся в комедії Брончо Біллі Андерсона «Пес-талісман», де його колегою по екрану вперше став Стен Лорел. Все ж їх знаменитий дует утворився пізніше, а після 1917 вони не знімалися разом декілька років.

З 1918 по 1923 рік Гарді працював на кіностудії «Vitagraph», де також грав комедійні ролі товстунів в компанії з актором Ларрі Симонном. У 1919 році він розійшовся зі своєю дружиною, а в 1920 році було оформлено офіційне розлучення, нібито через невірність Гарді. Вже через рік він знову пов'язав себе узами шлюбу з акторкою Міртл Рівз.

Лорел і ГардіРедагувати

У 1925 році він знову зустрівся зі Стеном Лорелом на кіностудії «Hal Roach Studios», де той був режисером фільму «Так, так, Нанетт!», і де Гарді, в свою чергу, виконав одну з ролей. Їх тісна співпраця почалася в 1927 році зі зйомок у фільмах «Качиний суп» і «Слизькі дружини». Режисер студії «Hal Roach Studios» Лео Маккері зауважив великий інтерес аудиторії до спільних робіт Гарді і Лорела і надалі став навмисне знімати їх разом, що в результаті до кінця того ж року призвело до появи дуету під назвою Лорел і Гарді, який став, можливо, одним з найвідоміших комічних дуетів в історії кіно.

Слідом за цим послідувало безліч нових спільних комедій, серед яких «Рано в ліжко» (1928), «Прибуткова справа» (1929), «Ідеальний день» (1929), «Ще одна хороша плутанина» (1930), «Будь більше!» (1931), «Вкрадені коштовності» (1931) і безліч інших кінокомедій. Їх перша комедія, знята в кольорі, вийшла на екрани в 1930 році і називалася «Пісня шахрая», а рік по тому вони вперше з'явилися в повнометражному фільмі «Пробачте нас», хоча аж до 1935 року продовжували з'являтися і в короткометражках. Їх найвищим досягненням стала комедія «Музична скринька», яка в 1932 році принесла Лорел і Гарді премію «Оскар» в новій номінації «Кращий короткометражний комедійний фільм».

 
Лорел і Гарді в програмі «USO»

Незважаючи на такий творчий успіх, в особистому житті Олівера Гарді було не все гаразд. Його дружина Міртл Рівз стала жертвою алкоголізму, через що в 1937 році їх пара розпалася. Після переукладання контракту з Голом Роучем Лорел і Гарді опинилися на студії «General Services Studio», де в 1939 році з'явилися разом в успішній комедії «Літаюча парочка». На зйомках цієї картини Олівер Гарді познайомився зі сценаристкою Вірджинією Люсіль Джонс, яка рік потому стала його дружиною, і вони прожили в щасливому шлюбі 17 років.

Зі вступом США в Другу світову війну в грудні 1941 року в країні з'являється організація «USO», яка стала займатися організацією розважальних програм і концертів для військовослужбовців союзних військ. Основними артистами там були знамениті американські зірки, в тому числі і Лорел з Гарді. Вони виступали перед солдатами з різними комічними номерами, в більшості своїй у Великій Британії.

Спад популярностіРедагувати

У той же час вони остаточно покинули студію Гола Роуча і стали зніматися в таких великих кінокомпаніях, як «20th Century Fox» і «MGM». Незважаючи на більший комерційний успіх цих фільмів, їхня художня особливість залишала бажати кращого, що в підсумку призвело до спаду їх популярності. До кінця 1940-х років вони майже зовсім перестали з'являтися на великому екрані, а в 1947 у вирушили в гастрольний шеститижневий тур по Великій Британії. Через великий успіх, який супроводжував їх під час усіх виступів, їх тур розтягнувся на кілька років, включивши в себе країни Скандинавії, Бельгію і Францію, а потім знову Велику Британію.

 
Лорел і Гарді у фільмі «Утопія» (1951)

В 1949 році друг Олівера Гарді, також знаменитий актор Джон Вейн, переконав його повернутися на великий екран, запросивши його у фільм «Боєць з Кентуккі», де він сам грав головну роль. Рік по тому, вже за наполяганням Френка Капри, Олівер Гарді знявся в невеликій ролі в його фільмі «Прагнучи високо» з Бінгом Кросбі в головній ролі.

В 1951 році Лорел і Гарді в останній раз з'явилися разом на великому екрані в спільній французько-італійської комедії «Атол К» (в американському прокаті — «Утопія»), яка за багатьма пунктами поступалася їх колишнім спільним проектам і не принесла їм великого успіху. В 1955 році вони уклали контракт з Голом Роучем на зйомки телевізійного комедійного шоу, але через інсульт Лорела, після якого він довго не міг оговтатися, і проблем зі здоров'ям самого Гарді цей проект так і не був реалізований.

Останні рокиРедагувати

Після серцевого нападу, який Олівер Гарді переніс в травні 1954 року, він став гранично чітко стежити за своїм здоров'ям. За наступні декілька місяців він скинув майже 70 кг ваги, ставши при цьому зовсім іншою людиною, в якій важко було впізнати колишнього товстуна Олівера Гарді. У своїх листах до Лорел він повідомляв йому про те, що, можливо, хворий раком, що, швидше за все, і стало причиною великої втрати ваги.[1]

У вересні того ж року у Гарді трапився інсульт, в результаті якого він протягом кількох місяців не міг розмовляти. Весь цей час поруч з ним була його дружина Вірджинія, яка постійно про нього піклувалася. На початку серпня 1957 року актор переніс ще два інсульта, після чого впав у кому, з якої так і не вийшов. Олівер Гарді помер 7 серпня 1957 року у віці 65 років.[2]

Він був похований на меморіальному кладовищі в Північному Голлівуді[3]. Його внесок в кінематограф був відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави.

ФактиРедагувати

  • Олівер Гарді знявся більш ніж в 400 фільмах.
  • Його улюбленим заняттям була гра в гольф, якої він навчився у Ларрі Симона.
  • Після його смерті Стен Лорел дав клятву більше ніколи не зніматися, яку, незважаючи на численні пропозиції режисерів, виконав.
  • Лорел і Гарді були включені журналом «Entertainment Weekly» в список 45 найбільших кінозірок всіх часів.
  • На честь Олівера Гарді названий астероїд (2866) Гарді.
  • Персонаж Олівера Гарді у виконанні Джона Фокса з'являється в біографічному фільмі «Герлоу» в 1965 році.
  • У 1967 році Харді був зображений на обкладинці альбому The Beatles «Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band».
  • У Італії Олівера Гарді озвучував відомий комік Альберто Сордо.
  • Бен Кортман, вампір з роману Річарда Матесона «Я — Легенда», на думку головного героя роману Роберта Невіла, був двійником Олівера Гарді.
  • Олівер Гарді був масоном, членом ложі «Соломон» № 20 в Джексонвіллі[4], у Флориді[5].

ПриміткиРедагувати

  1. архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2008. Процитовано 19 вересня 2009. 
  2. Oliver Hardy of Film Team Dies. Co-Star of 200 Slapstick Movies. Portly Master of the Withering Look and 'Slow Burn'. Features Popular on TV. New York Times. 8 серпня 1957, Thursday. Процитовано 21 серпня 2007. «Oliver Hardy, the fat, always frustrated partner of the famous movie comedy team of Laurel and Hardy, died early today at the North Hollywood home of his mother-in-law, Mrs. Monnie L. Jones. Mr. Hardy, who was 65 years old, suffered a paralytic stroke last Sept. 12.» 
  3. Oliver Hardy, FreeMasonry.bcy.ca
  4. John Hamill, et al, Freemasonry: A Celebration of the Craft .. JG Press 1998. ISBN 1572152672.
  5. Oliver Hardy

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • McCabe, John (2004). Babe : The Life of Oliver Hardy. London: Robson Books, Ltd. ISBN 1-86105-781-4. 
  • Marriot, AJ (1993). Laurel & Hardy : The British Tours. Hitchen: AJ Marriot. ISBN 0-9521308-0-7. 

ПосиланняРедагувати