Вікіпедія

Олів'є Мартінес

французький актор

Олів'є́ Мартіне́с (фр. Olivier Martinez; нар. 12 січня 1966, Париж, Франція) — французький актор. Лауреат французької національної кінопремії «Сезар» 1994 року в категорії «Багатонадійний актор»[2] .

Олів'є Мартінес
фр. Olivier Martinez
Олів'є Мартінес з Мірою Сорвіно на Каннському МКФ у 2000 році
Дата народження12 січня 1966(1966-01-12)[1] (58 років)
Місце народженняXV округ Парижа, Париж, Франція[1]
ГромадянствоФранція Франція
Конфесіякатолик
Професіяактор
Alma materВища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки активності1990 — наш час
ДітиMaceo Martinezd
IMDbID 0553648
Нагороди та премії
Сезар (1994)
Олів'є Мартінес у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартінес.

Біографія та кар'єра

ред.

Олів'є Мартіес народився 12 січня 1966 року в передмісті Парижа в робітничій сім'ї.[3] Його батько Робер Мартінес, іспанець родом з Іспанського Марокко, понад десять років був професійним боксером, а потім став механіком.[4] Мати, француженка Розмарі, працювала секретарем. Олів'є також декілька років займався боксом, проте автомобільна аварія змусила його відмовитися від спортивної кар'єри.

У 23 роки Олів'є Мартінес поступив до Національної академії драматичного мистецтва.[5] Під час навчання на нього звернули увагу продюсери, і вже наприкінці першого навчального року він отримав епізод у фільмі. У 1992 році Мартінес дебютував великою роллю у фільмі Жана-Жака Бенекса «Острів мастодонтів», який став останньою роботою видатного французького актора Іва Монтана. У 1993 році за роль в «Острові мастодонтів» актор номінувався як багатонадійний актор на французькі національну кінопремію «Сезар». У 1993 році Мартінес знявся в дуеті з Марчелло Мастроянні в експериментальній стрічці Бертрана Бліє «Раз, два, три… сонце»,[6] отримавши премію «Сезар» 1994 року як «багатонадійний актор».[2]

Фільми 1995 року «Гусар на даху», що став хітом у Європі, в якому його партнеркою виступила Жульєт Бінош, зробив Олів'є Мартінеса відомим в середовищі шанувальників артхаусного кіно в США. Ще більшу увагу в Голлівуді він звернув на себе після стрічки Бігаса Луни «Покоївка з „Титаніка“» (1997).[7] У подальші роки актор зіграв в декількох іспанських та французьких кінофільмах.

У 2000 році Олів'є Мартінес уперше знявся в англомовному фільмі — схваленій критиками драмі «Поки не настане ніч».[8] У 2002 році Мартінес приїхав у США і привернув до себе увагу Едріана Лайна, який запросив Олів'є у свою еротичну мелодраму «Невірна» на роль спокусника Поля Мартеля. Партнерами Мартінеса тепер стали Даян Лейн та Річард Гір. Після успіху «Невірної» Мартінес переїхав до Лос-Анджелеса і почав працювати над своєю англійською, намагаючись згладити сильний акцент. Він з'явився на телеекранах у «Римській весні місіс Стоун», а також у бойовику «S.W.A.T.: Спецназ міста ангелів» (2003), трилері «Забираючи життя» (2004) та у фільмі про вампірів «Кров і шоколад» (2007).

Особисте життя

ред.

У Олів'є Мартінеса є молодший брат, також актор, Венсан Мартінес.

З 1999 по 2002 рік Мартінеса пов'язували романтичні стосунки з акторкою Мірою Сорвіно.

Найгучніший роман Мартінеса почався у 2003 році — разом з поп-зіркою Кайлі Міноуг він прожив чотири роки. Олів'є підтримав Кайлі, коли у неї виявили рак, та допоміг їй впоратися із страшною хворобою. Проте через деякий час, у 2007 році, коли вона почала одужувати, вони все ж розлучилися.[9]

Після розриву стосунків з Кайлі Міноуг у Мартінеса були короткі романи з ізраїльською моделлю і актрисою Сараї Ґіваті та британською моделлю Розі Гантінгтон, яка удвічі молодша від нього.

У 2010 році Олів'є Мартітес почав зустрічатися з акторкою Голлі Беррі, з якою познайомився на зйомках стрічки «Заклиначка акул»[10][11], з якою одружився 13 липня 2013 році в Парижі.[12] Їхній син, Мацео, народився в жовтні 2013 року в Лос-Анджелесі.[13][14] Після двох років шлюбу, в 2015 році пара оголосила, що вони розлучалися.[15] Остаточно шлюб було розірвано в грудні 2016 року.[16]

Фільмографія

ред.
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1989—2006 с Комісар Наварро Navarro Ролло
1990 ф Повне залізо Plein fer Паскаль
1992 тф Odyssée bidon Філ
1992 ф Острів мастодонтів IP5: L'île aux pachydermes Тоні
1992 тф Невидимі паролі Les paroles invisibles
1993 ф Раз, два, три, сонце Un, deux, trois, soleil малий Поль
1995 ф Гусар на даху Le hussard sur le toit полковник Анджело Парді
1996 ф Мій чоловік Mon homme
1997 ф Покоївка з «Титаніка» La femme de chambre du Titanic Орті
1999 ф Місто чудес La ciudad de los prodigios Онофре Бувіля
2000 ф В'язничка La taule німий
2000 ф Тореадори Toreros Мануель
2000 ф Поки не настане ніч Before Night Falls Лазаро Гомкс Каріллес
2000 ф Ми Nosotras Давид
2000 ф Тореадор Bullfighter Жак
2002 ф Страсний тиждень Semana Santa
2002 ф Невірна Unfaithful Поль Мартель
2003 тф Римська весна місіс Стоун The Roman Spring of Mrs. Stone Паоло ді Ліо
2003 ф S.W.A.T.: Спецназ міста янголів S.W.A.T. Алекс Монтель
2004 ф Забираючи життя Taking Lives Пакетт
2006 ф Кров і шоколад Blood and Chocolate Габрієль
2010 ф Лицар дня Knight and Day
2011—2015 с Реванш Revenge
2011 ф Заклиначка акул Dark Tide Джефф
2012 с Кібергеддон Cybergeddon Густоф Добрефф
2013 ф Лікар. Учень Авіценни The Physician Шах Ала ад-Даула
2015 с Повстання Техасу Texas Rising Антоніо Лопес де Санта Анна
2016 с Марс Mars Ед Ґранн
2018 ф Павло, апостол Христа Paul, Apostle of Christ

Визнання

ред.
Нагороди та номінації Олів'є Мартінеса[17]
Рік Категорія Фільм Результат
1993 Приз Жана Габена Перемога
Премія «Сезар»
1993 Багатонадійний актор Острів мастодонтів Номінація
1994 Раз, два, три… сонце Перемога

Примітки

ред.
  1. ↑ а б http://www.lesgensducinema.com/affiche_acteur.php?mots=Olivier+Martinez&nom_acteur=MARTINEZ%20Olivier&ident=43501&debut=0&record=2&from=ok
  2. ↑ а б Olivier Martinez, César 1994 du Meilleur Jeune Espoir Masculin dans UN DEUX TROIS SOLEIL на сайті Vimeo
  3. ↑ Today in History - Jan. 12. Associated Press. 12 січня 2007. Процитовано 22 січня 2018.
  4. ↑ Olivier Martinez - Interview Magazine May 2002. Cinetropic.com. Процитовано 22 січня 2018.
  5. ↑ Olivier Martinez Interview, Blood & Chocolate
  6. ↑ Ebert, Roger (1 жовтня 1998). Roger Ebert's movie yearbook 1999. Andrews McMeel Publishing. с. 395. ISBN 978-0-8362-6831-7. Процитовано 22 січня 2018.
  7. ↑ Craddock, Jim (20 січня 2005). Videohound's Golden Movie Retriever 2005. Thomson/Gale. ISBN 978-0-7876-7470-0. Процитовано 22 січня 2018.
  8. ↑ The Advocate. Here Publishing. 19 грудня 2000. с. 57. ISSN 0001-8996. Процитовано 22 січня 2018.
  9. ↑ Kylie Minogue & Olivier Martinez Split. People.com. 3.02.2007. Процитовано 22 січня 2018.
  10. ↑ The Carousel of Hope Ball. Marie Claire. 25 жовтня 2010. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 22 січня 2018.
  11. ↑ Are Halle Berry and Olivier Martinez getting married?. Marie Claire. 4 січня 2012. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 22 січня 2018.
  12. ↑ Ehrich Dowd, Kathy; Mikelbank, Peter (13 липня 2013). Halle Berry Is Married: Photos. People. Процитовано 22 січня 2018.
  13. ↑ Silverman, Stephen M. (5 жовтня 2013). Halle Berry & Olivier Martinez Welcome Their Son!. People. Процитовано 22 січня 2018.
  14. ↑ Chen, Joyce (8 жовтня 2013). Halle Berry and Olivier Martinez names baby son, Maceo Robert Martinez. US Magazine. Процитовано 22 січня 2018.
  15. ↑ Zauzmer, Emily (27 жовтня 2015). Halle Berry and Olivier Martinez Are Divorcing After Two Years of Marriage. People magazine. Процитовано 22 січня 2018.
  16. ↑ Fisher, Kendall (30 грудня 2016). Halle Berry Finalizes Divorce from Olivier Martinez. E! News. Процитовано 22 січня 2018.
  17. ↑ Нагороди та номінації Олів'є Мартінеса на сайті IMDb (англ.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олів%27є_Мартінес&oldid=41227611