Ольшинка (пол. Olszynka) , до 1986 року Дмитровичі — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 387 осіб (2011[1]).

Село
Ольшинка, Дмитровичі
пол. Olszynka
Церква Різдва Богородиці у Дмитровичах (коло Перемишля).jpg
Церква Різдва Богородиці у Дмитровичах,
споруджена у 1634 або 1641 р.,
знищена у 1956 р.

Координати 49°53′ пн. ш. 22°44′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 22.733° сх. д. / 49.883; 22.733Координати: 49°53′ пн. ш. 22°44′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 22.733° сх. д. / 49.883; 22.733

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Орли
Перша згадка 1383
Населення 387 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-716
Автомобільний код RPR
SIMC 0607529
Ольшинка, Дмитровичі. Карта розташування: Польща
Ольшинка, Дмитровичі
Ольшинка, Дмитровичі
Ольшинка, Дмитровичі (Польща)
Ольшинка, Дмитровичі. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Ольшинка, Дмитровичі
Ольшинка, Дмитровичі
Ольшинка, Дмитровичі (Підкарпатське воєводство)

РозташуванняРедагувати

Село розташоване за 12 км на північ від Перемишля та 54 км на схід від Ряшева.

НазваРедагувати

Після виселення українців польська влада змінила українську назву села Дмитровичі на польську Ольшинка.

ІсторіяРедагувати

У 1488 р. спалили село волохи, в 1502, 1624 і 1676 рр. — татари.

У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 348 жителів (228 греко-католиків, 50 римо-католиків і 70 юдеїв).[2]

У 1934-1939 рр. село належало до ґміни Хлопіце Ярославського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 540 мешканців, з них 475 українців-грекокатоликів, 35 українців-римокатоликів, 10 поляків, 15 польських колоністів міжвоєнного періоду і 5 євреїв[3].

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом. 16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (402 особи — 106 родин)[4]. Українське населення села, якому вдалося уникнути вивезення до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 213 54 135 24
Жінки 174 27 101 46
Разом 387 81 236 70

ЦеркваРедагувати

У 1634 р. українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву Різдва Пр. Богородиці. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Заміхів Перемиського деканату (після Першої світової війни — Радимнянського деканату) Перемишльської єпархії.

ПриміткиРедагувати